На похоронах Валерії Новодворської скандували "Герої не вмирають!"

 

— Если бы Лера увидела, сколько людей пришло на похороны, она была бы счастлива, — витирає очі російський опозиційний політик 54-річний Борис Нємцов.

У середу, 16 липня, він прийшов до Сахаровського центру в Москві на похорон правозахисниці, радянського дисидента і засновниці партії "Демократичний союз" Валерії Новодворської. Вона померла на 65-му році життя 12 липня в одній із московських лікарень від запального процесу на ступні лівої ноги. Поранила її ще взимку, але до лікарів не зверталася — не довіряла.

Новодворська лежить в оббитій білим труні в темному без вікон залі. У головах стоїть 2-метровий вінок із білих троянд і хризантем. Угорі на стіні — екран, де демонструють фото небіжчиці різних років. Одне затримується довше: Валерія Іллівна на ньому з плакатом: "Геть банду Путіна! Слава Україні!". Звучить класична музика. Москвичі вервечкою заходять прощатися: у вузьких дверях перевіряють пакети і сумки, чи нема чогось небезпечного. Кладуть квіти до ніг покійної, кланяються і хрестяться. Більшість — літні люди.

— Я дзвонила Валерії за три дні до смерті, — згадує у мікрофон подруга Новодворської в окулярах із грубими скельцями. — Вона казала, що нога болить, виразка відкрилася. Але в лікарню — ні в яку. Після всіх знущань, не хотіла наших лікарень бачити.

У Радянському Союзі Валерію Новодворську 17 разів арештовували, двічі ув'язнювали.

На початку 1970-х примусово два роки лікували у Казанській психлікарні, начебто від шизофренії. Застосовували катування, там у жінки впав зір, під час примусового годування ушкодили голосові зв'язки. Вийшла звідти майже інвалідом.

— У Лєри були хворі ноги, але в дощ і сніг вона йшла на мітинги. Не любила будь-який режим і боролася проти нього. Було важко — сідала на стільчик, — розповідає жінка з короткою стрижкою.

Надворі спекотно, багато людей — у капелюхах, з віялами. Черга закручується в петлю по парку. На прощання відведено 3 год.

— Я сумую, а ще прошу вибачення. Може, треба було їй допомогти: вигуляти собаку чи купити корм котові, чи кудись відвести. Не вистачило духу, сміливості, часу, — каже сивобородий чоловік із черги. Представляється Олегом Хряєвим.

На панахиду прийшли політики часів екс-президента Бориса Єльцина. Валерія Новодворська підтримувала його.

— Вона була одиночкою, скелею, об яку розбивалася всяка гидота, — каже редактор сайта "Грани.ру" Володимир Корсунський. — Путін висловив співчуття, але не думаю, що це щиро. Він тоді був за кордоном, хтось з апарату підказав, що це був би непоганий жест. Тим більше, там були світові лідери.

— Чеська колега попросила квіти покласти, — говорить журналіст Михайло Соколов. — Вона згадала, як 1991-го Валерія Іллівна казала, що Горбачова скоро не буде, Єльцин при владі затримається ненадовго. А небезпечно стане, коли прийде людина з холодними очима і в сірому піджаку. Як у воду дивилася: прийшов із риб'ячими очима кадебіст. У неї було передбачення, розуміння історії.

Натовп оточує письменника-сатирика 55-річного Віктора Шендеровича.

— Лєра була самоіронічна, легка, жартувала над собою і своєю зовнішністю. З неї реготали, не думаючи, що то все — результат катувань. Але Лєра ніколи не скаржилася. Її ставлення до ворогів просто захоплювало. Як вона зустрічала це улюлюкання, це виття, цю ненависть. Розуміла, що це нагорода батьківщини. Ось такий орден заслуги перед вітчизною. А Путін — прямий нащадок тих, хто її катував.

Шендеровичу аплодують.

— За нею плакатимуть в усіх колишніх республіках Союзу, — каже Борис Нємцов. — Особливо в Україні, яку вона так любила й підтримувала. Вона ж записала одне з останніх відеозвернень — до сепаратистів Донбасу. Пояснювала, що їх використовують як гарматне м'ясо, їх просто вб'ють і забудуть.

За 3 год. попрощатися з Валерією Новодворською прийшли понад п'ять тисяч людей. Коли домовину винесли надвір, натовп почав аплодувати і скандувати: "Герої не вмирають!" Спершу українською, потім — російською. Останні вигуки були: "Россия будет свободной!" Аплодисменти тривали 30 хв.

Відспівування Валерії Новодворської та кремація відбулися в Миколо-Архангельському крематорії. Прах захоронять на Донському кладовищі в Москві.

×