На правій руці жінки не роблять манікюру і не фарбують нігтів. Вона – для Бога

2

Фото: фото: REUTERS

Дитину в Непалі нікому не показують півроку

Із Києва до Катманду добираюся з пересадкою в Шарджі в Об'єднаних Арабських Еміратах. В аеро­порту треба провести 12 годин У залі очікування сидіння скріплені по три, між ними – бильця. Роблю, як індуси: розстеляю 2-метрове простирадло. На один край лягаю, іншим вкриваюся з головою.

Непальську візу відкривають в аеропорту. Місячна коштує 40 доларів. Треба мати фото, як на паспорт. Анкети ніхто не читає. По прильоті слід якнайшвидше займати чергу. Я стояла 1,5 години.

Щоб купити сім-карту єдиного місцевого оператора Ncell, потрібно дати копію паспорта, фото, заповнити анкету і зняти відбитки великих пальців. Карта коштує 100 рупій – 10 гривень, які з'являються на рахунку.

За 100 доларів на місяць ми винайняли трикімнатну квартиру в двоповерховому будинку в селі Буданілканта, за 12 кілометрів від Катманду. В місті жити некомфортно – смог, гамір, бруд. На першому поверсі – наша квартира, на другому мешкають господарі. Прокидаються о четвертій ранку, вкладаються спати о восьмій вечора. Перед цим зачиняють браму, і потрапити на подвір'я неможливо. Взимку вдень температура +10 °C, уночі опускається до нуля. У приміщенні – так само, як надворі. Опалення в Непалі немає.

Світло дають за графіком. Із закінченням сезону дощів річки пересихають, гідроелектростанції не вироб­ляють достатньо електрики. Сухий період – із жовтня по травень, дощовий – із червня по вересень. Холодильників люди не мають. Їжу купують на день. Речі перуть руками на вулицях біля громадських колонок.

Із міського транспорту в Катманду тільки маршрутки і тук-туки – авто­рикші. Ходять із 6.00 до 19.00. Кондукторами в маршрутних автобусах працюють хлопчики. Крізь відчинене вікно або двері всю дорогу викрикують, куди прямує машина. Подають сигнали водієві, стукаючи кулаком об корпус. Стукнув раз – зупинися, двічі – їдь. Проїхатися маршруткою у коштує 20 рупій, 2 гривні на наші гроші, тук-туком – 15: вони повільніші, в них дуже трясе. У темний час доби ціна на таксі зростає вдвічі. Світлофорів немає – рухом керують регулювальники.

Автобуси ТАТА, як в Індії, прикрашені фольгою, бахромою, зображенням корів та бога Шиви. Завжди переповнені. На даху возять великі речі, солому, курей, кіз, часом – людей. Дороги жахливі, рух лівосторонній. Більшість шляхів – гірський серпантин. У вікно краще не дивитися: де-не-де в ущелинах видно уламки автобусів і машин.

Середня ціна за номер у хорошому готелі – 10 доларів за двох. При виселенні можуть додати до вартості ПДВ – 13 відсотків і ціну обслуговування – ще 10.

Посольства України в Непалі немає. Треба звертатися до нашого дипломатичного представництва в Індії.

Офіційний вихідний – субота. Тоді зачинені магазини й банки.

У парламенті – 600 депутатів. Багато з них неписьменні.

На вулицях чіпляються торговці маззю "Тигровий бальзам". Часто жінки з малими дітьми просять купити молока. Зайдеш із такою в магазин, а вона набере купу продуктів. Варто придбати пашміну, кашмірську шаль із козячої вовни: лише в Непалі продають вишиті суцільно. А ще цікаві кукрі – військові ножі армії гуркхів, страхітливі маски богів, які вішають у помешканнях для відлякування злих духів, спеції. Поторгувавшись, можна збити ціну на третину.

Непальська кухня – суміш неварської, індійської й тибетської. ­Страва талі, або дал бат таркарі – це величезна миска рису, по тарілочках розкладені м'ясо, тушковані овочі, сочевична юшка, соуси. Їдять руками. Рису досипають безкоштовно, скільки бажає клієнт. Алу-таркарі – гостра картопля зі спеціями, момо – парові пельмені з буйволятиною, танкук і тхукпа – м'ясні супи з овочами й локшиною, чоумін – гострі спагеті з овочами і м'ясом. У забігайлівках буває брудно, але за 30‑40 рупій можна наїстись. У ресторанах для туристів та сама їжа коштує втричі дорожче, а європейські страви там добре готувати не вміють.

Домашній алкоголь значно дешевший за магазинне непальське віскі чи ром. На ранок похмілля не буде. ­Купити роксі – 20-градусний самогон, або чанг – рисове чи ячмінне пиво – можна у забігайлівках. Чанг – це легкий напій молочного кольору. Подається в алюмінієвих мисках кацаурах. ­Алкоголь роблять жінки.

Непальські чоловіки фарбують нігті, чорне волосся – на руде, зачісуються, як Елвіс Преслі. Старші носять традиційний одяг – штани, сорочку зі шкіряним поясом, строкату шапочку топі.

Жінки довговолосі. У старших – золоті кульчики в носі. Одягають здебільшого сарі – 6-метрові відрізи тканини, які намотують навколо себе, або курта сурвал – штани, туніку і шарфик. На правій руці жінки не роблять манікюру і не фарбують нігтів. Вона – для Бога.

Дитину півроку після народження нікому не показують. На 11-й день астролог розписує всі ключові події в її житті аж до смерті. ­Кажуть, такі гороскопи дуже точні.

Тут поширені ранні шлюби. Батьки наречених наперед домовляються між собою. На весілля гості дарують 500 рупій – 50 грн. Розлучаються подружжя рідко.

У громадському туалеті сходити по-маленькому – 3 рупії, по-великому – 5. Паперу нема, але на вході дають кружку води, щоби підмитися.

У центрі Катманду багато салонів аюрведичного масажу. Говорять, це борделі. Знайомий розповів, що всередині бруднющі циновки на підлозі, приміщення розділене на кімнати шторками, крізь які усе видно й чути. Повії – яскраво нафарбовані 50-річні непалки.

Офіційної медицини фактично немає. На 100 тисяч населення – п'ятеро лікарів. Для порівняння, в Італії – 550.

Чітуан – національний природний парк на півдні Непалу. Щороку 10–15 людей тут роздирають тигри, ще стільки ж – забивають носороги. Тут живуть чверть цих непарнокопитих у світі.

За 1000 рупій можна покататися на слоні. На його спині є коробка, куди поміщаються четверо людей. Трясе, доводиться міцно триматися за краї коробки. Якщо на дорозі трапляється кущ, слон хоботом вириває його і жбурляє геть.

Квиток у Непал коштує 750 доларів

Непал – найвисокогірніша країна світу. Там вісім із 14 гір, які сягають понад 8 тис. м. На кордоні з Китаєм найвища вершина світу – гора Еверест – 8848 м над рівнем моря.

Населення Непалу становить 30 млн людей. Кожна жінка народжує щонайменше трьох дітей, однак через високу смертність приріст населення – 2% на рік. Місцева мова подібна до хінді.

З Києва в Катманду літають авіалінії AirArabia. Квиток в обидва боки коштує $750. Українців у Непалі небагато. Переважно любителі високогірного туризму.

У Катманду варто відвідати храми Пашупатінатх і Сваямбунатх. У першому проводять церемонію кремації. Всередину пускають лише індуїстів. А сусідній храмовий центр, Сваямбунатх, називають "мавпячим", бо поряд живе багато цих тварин. До вершини храму ведуть 365 сходинок. Вхід до містечка Бхактапур коштує $10. Там 172 храми й 32 штучні ставки. Майже все місто – у списку спадщини ЮНЕСКО.

Канатною дорогою Манакамана можна підійнятися на 1 тис. м. В однойменному храмі на горі досі роблять ­жертвоприношення курей та биків. Також там можна ­побачити найвищу в світі ­статую Шиви – 44-метрову ­фігуру з цементу, міді й сталі.

Сухий сезон, найсприятливіший для подорожей Непалом. Триває жовтень і листопад. Два місяці на рік – у грудні та січні – холодно, до –10 °С. Решта часу дуже спекотно та брудно – ­через дощі.

×