"Будемо дивитися, як Кремль горить, і пити шампанське"

Про що говорять в укриттях Вишневого й Луцька

1 березня, о 6:05, у підвалі дитячого садка в місті Вишневому під Києвом до блондинки 38-річної Лілії тулиться кучерявий хлопчик. Випав сніг. Вогко й холодно. Люди дрімають у шапках і пуховиках.

– Такий чудний сон бачила. Ніби підсовую Путіну пістолет. А його генерали кивають: "Давай, Вова, пушку в рот – історичний поворот". І він стріляє. Я з радості аж прокинулася, – сміється. Тягнеться до рюкзака по термос із кавою. Сину наливає в чашку теплої води з медом.

– Це для нього зараз найкращий сценарій. Мій дід каже, якщо хочеш знати, що в голові в людини, – запитай про її генеалогію. Дослідив родовід Путіна до сьомого коліна. Хотів подивитися, хто породив маніяка й серійного вбивцю. Половина біографії вигадана. Родичі Путіна була кріпаками в царя: кухарі, швачки, землероби. Має щонайменше трьох двійників. На одному відео він худий, на іншому – лисий і щокатий.

 

Чоловік Лілії – в теробороні, батько воює.

– Була можливість виїхати в Польщу. Рвонули 24 лютого після перших обстрілів. До кордону добиралися 26 годин, але мого Антона не випустили. А куди ми без тата? Вернулися. Пішов у тероборону. А ми сидимо тут. Якщо всі роз'їдуться, кого ж вони будуть захищати? Вдень ходимо додому – миємося, готуємо їсти і до комендантської години вертаємося сюди. Вчора за малим приглядала сусідка, а я в тероборону понесла котлети, биточки. Бо вони на мівіні четверті сутки.

– Відчувала, що почнеться війна, – на парапеті ріже дрогобицьку ковбасу на бутерброди жінка в лижному костюмі. Годує чоловіка в однострої, повернувся з чергування в теробороні. – Купила пальник, напакувала аптечку кровоспинними і джгутами. Все замовляла через інтернет, мені навіть рекламу почали пропонувати – "бомбосховище на подвір'ї під ключ". Чоловік обіцяв, що подарує на день народження криївку. Не встиг.

Її коханий – неголений, з мішками під очима. Їсть варені яйця з чорним хлібом і салом.

– За ніч трьох диверсантів зловили, – розповідає. – Ховалися на дитячому майданчику.

– Не розумію, навіщо їх брати в полон? Прийшов зі зброєю, побачив Україну – і помер від щастя.

Чути сигнал повітряної тривоги. Усі забігають у підвал.

– Ти Любі з Кемерова дзвонила? – питає чоловік.

– У двоюрідної сестри вчора був день народження, – пояснює. – Ми з нею з 2014-го не розмовляємо. Вважає, що Крим – русскій. 29 років тому, коли вони втікали з Придністров'я, моя мама прихистила трьох їхніх дітей. А тепер вона не вірить, що Путін на нас напав: "Яка война? Россия войн не начинает. Она их заканчивает". А сьогодні дзвонить і плаче. Боїться, що її чоловіка Яшу мобілізують. Кажу: "Руку йому зламай, щоб на війну не відправили". Краще живий дезертир, ніж закопчений окупант.

У кутку на карематі згортає свій спальник вагітна в пуховику і шапці-водолазці. Здригається від вибухів, кладе руки на живіт.

– 2014-го втекли з Донецька. Здавалося, війна нас уже не дожене. Боюся передчасних пологів. Подруга з Києва дзвонила. Каже, приватні роддоми зараз приймають безкоштовно. Та як до нього доїхати?

Поруч літній чоловік ставить два пакети з продуктами.

– Три години в черзі в супермаркет стояв. Боявся, що все розгребуть, – пригладжує сивий чуб. – Узяв хліба і водки, бо до 6 березня сухий закон. Ви бачили, по чому зараз в аптеках хлоргексидин? 40 гривень за 100 грамів. Водка – дешевший і кращий дезінфектор. Я собі обіцяв: доки Путлера не переможемо, спиртного в рот не візьму.

Маскувальну сітку з рибальської плетуть дві жінки. Ріжуть на смужки тканину болотного кольору. В однієї від ножиць на руках мозолі, розпухли пальці. Не може зняти срібних перснів.

Із кумою дружили з дитинства, – каже білявка з родимкою на щоці. – 24 лютого вранці після перших обстрілів вона з чоловіком і дитиною втекла у Франик до мами. Їхали бусом, а мене не забрали, хоч у сусідньому домі з двома дітьми живу. Дзвонить наступного дня: "Валюш, как там Вишневый? Мой дом еще стоит?" Війна показала, хто є хто. Щовечора мені пише: "Держись! Ночью Киев будут бомбить".

– Ви на сторінку Ані Лорачки заходили? А Лободу слухали? "Давайте все астановімся"? Свєта, ти серйозно? Ми, поки Криму й Донбасу не повернемо, не зупинимося, – антисептики й ліки для військових у пакети сортує жінка у спортивному костюмі

– Танька, нам і Криму буде мало. Фінам допоможемо вернути Карелію, грузинам – Абхазію, молдаванам – Придністров'я, японцям – Курили.

У Луцьку 1 березня сигнал тривоги чути о 14:10. Люди біжать у підвал школи. Спортзал там заповнений переселенцями з Харкова і Дніпра. Четверо підлітків на спортивному майданчику набирають у мішки пісок. За школою за пів дня розлили 3350 коктейлів Молотова. Люди продовжують підвозити пляшки, дизпаливо й мастило.

– Діти почали матюкатися, – каже жінка, яка несе до сховища клітку з папугою і перелякане цуценя породи джек рассел. Кажуть, "на*уй" тепер уже не лайка. Сестра в Києві застряла. Сім років торти пекла, а тепер – паляниці. Роздає сусідам.

Машина з хлібзаводу під'їхала до АТБ. Давали по три буханці в руки.

– Хто там називав Зелю Наполеон­чиком? 210 років тому саме Наполеон спалив Москву? Історія має звичку повторюватися.

У верблюже покривало кутається рудоволоса жінка з двома золотими ланцюжками на шиї.

– Вася, передай всем русским, к нам ехать не надо. Спасать никого не надо! И Люде в Воркуте передай, – телефонує двоюрідній сестрі у білоруський Брест. – Пусть парни себе ладошки простреливают, чтобы воевать не взяли. Сколько денег обещают? Дай карту, я тебе вдвое больше скину.

– Маша, переходь на українську, бо нас зараз звідси виженуть, – каже до неї жінка з нафарбованими губами. – Ми приїхали з Одеси. Чоловіки з першого дня в само­обороні. А там під стіною дві сім'ї з Донецька, – показує на два рюкзаки й валізу. – Іти воювати бояться. Віддали ключі від свого джипа і тисячу гривень на бензин.

У сховище забігає чоловік у берцях і з автоматом.

– Тривога, Сашик із Києва дзвонив, – кричить до жінки в жилетці з овчини. – Діма – в лікарні. Куля пройшла навиліт. Жити буде. Валь, цілуй дітей. Гроші, які збирав на машину, віддай на армію. Вернуся, катну на три місяці у Швецію і привезу ще. Не плач, – цілує дружину в губи і чоло. Скоро будемо дивитися, як Кремль горить, і пити шампанське.

Щоб регулярно читати всі матеріали журналу "Країна", оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу".

×