"Боротися за мир – найважча форма лідерства"

Коли мій дядько зрікся престолу, молодша сестра сказала: "Це ж означає, що ти теж станеш королевою. Бідненька!"

Колись монархи демонстрували свою силу на полі бою. Перемоги їхнього війська вважали їхніми персональними перемогами. Тепер усе змінилося. Я не можу повести вас у бій, не пишу для вас законів, я не є законом. Та можу робити дещо інше. Я дарую вам свої серце й відданість. Все своє життя, довге воно чи коротке, я присвячуватиму служінню людям.

Щоб у мене вірили, треба, щоб мене бачили.

 

Ношу сукні яскравих кольорів. Якби носила бежеві, ніхто б не знав, хто я така.

Якось мені за тиждень подарували два букети конвалій. Можливо, натякають, що пора вже й помирати.

Боротися за мир – найважча форма лідерства.

Не сприймаймо себе надто серйозно. Ніхто не має монополії на мудрість.

Дитиною казала: якщо я колись стану королевою, ухвалю закон, що в неділю не можна їздити верхи. Коні теж повинні відпочивати.

Мені пощастило, що принц Філіп погодився виконувати роль чоловіка королеви й безкорисливо йти на всі жертви, пов'язані з цим. Я у великому боргу перед ним.

Філіп міг витиснути задоволення з будь-якої ситуації. Ці бешкетність і внутрішнє полум'я були такими ж яскравими наприкінці, як і тоді, коли ми вперше зустрілися.

Секрет щасливого шлюбу в тому, щоб мати різні інтереси.

Якщо після стількох років шлюбу мене запитають, що я думаю про сімейне життя, відповім просто й упевнено: я – за.

Наше життя складається як зі знайомств, так і з прощань.

Навіть у найтемніші ночі є віра в новий світанок.

Я бачила багато змін. Але віра, сім'я та дружба завжди були для мене джерелом особистого комфорту та впевненості.

Ненавидіти і знищувати просто. Розбудовувати й плекати значно важче.

Народження дитини – це новий світанок із нескінченним потенціалом.

 

Робота – це наша плата за право жити на Землі.

Мужні люди не здаються й не визнають поразки. У важкі миті вони починають іще рішучіше боротися за найкраще майбутнє.

Чому від жінок чекають, що вони постійно мусять радіти? Якщо чоловік не усміхається – він серйозний, якщо жінка – вона нещасна.

Важливо встановити правильний баланс між діями й роздумами. В сучасному світі нас постійно щось відволікає. Іноді треба зробити паузу й усе обдумати.

Діти страшенно норовливі. Народжуються лише тоді, коли готові жити в цьому світі.

Молодь – імпульсивна й палка, вона завжди повстає проти цінностей старшого покоління. Наша сім'я – не виняток.

Справжній патріотизм не заперечує розуміння патріотизму інших.

Дискримінація все ще існує. Деякі люди відчувають, що їхні власні переконання – під загрозою. Деякі незадоволені незнайомими культурами. Їх усіх потрібно запевнити, що можна багато чого отримати, звертаючись до інших. Різноманітність – це сила, а не загроза.

Світ – не найприємніше місце. Батьки відходять, і відтоді ­ніхто не захищає нас просто тому, що ми – це ми. Маємо ­вчитися самостійно відстоювати свої принципи та погляди.

Люди помірковані та прагматичні. Не дивно, що практику ми любимо більше, ніж теорію.

Демократія – це право змінювати владу виборчою урною, а не дулом рушниці.

Мирне життя і процвітання не можна приймати як даність. Про це потрібно весь час піклуватися, щоб більше ніколи не ставити пам'ятників загиблій молоді.

До найякісніших і найтриваліших змін найчастіше призводять малі кроки, а не гігантські стрибки.

Історія вчить, що іноді ми потребуємо порятунку від самих себе. Від нашої легковажності чи жадібності.

Ваш вік – це на скільки ви себе відчуваєте. 2019-го мені хотіли дати премію "Старенька року". Не прийняла її, бо не вважаю себе старою.

Приємні спогади – наш другий шанс на щастя.

Навчити жінку говорити неважко. Важче змусити її тримати язика за зубами.

Дехто впевнений, що довге життя дарує мудрість. Хотілося б вірити, що це правда. Частково ця мудрість полягає в тому, щоб зрозуміти певні життєві парадокси. Такі, наприклад, як прагнення людини до добра і водночас здатність коїти зло.

Політичні лідери, які роблять все для свого народу та країни, – успішні. Але лише ті, хто піклується про людей завтрашнього дня, – справжні державники.

Британська конституція завжди збивала мене з пантелику.

Історію нації визначає чистота серця пересічних її чоловіків і жінок.

Озираючись у минуле, ми частіше згадуємо про те, що зробили б по-інакшому, ніж те, чого б узагалі не робили.

Ми втратили американські колонії, бо не знали, що не можна роззявляти рота на шматок, який не здатен проковтнути.

Кожен день – новий початок. Єдиний спосіб гідно прожити – намагатися робити те, що правильно, дивитися в майбутнє, приймати все, що дарує нам цей день, і довіряти Богу.

Саме жінки внесли м'якість і турботу в суворий прогрес людства.

Небезпека – частина моєї роботи.

Хто знав принцесу Діану особисто, той ніколи її не забуде. Але мільйони людей, які ніколи з нею не зустрічалися, – теж.

Сім'я – це не обов'язково тільки кровні родичі.

Наше покоління втратило здатність дивуватися.

Яке ж щастя бути пристрасною!

За мною величні традиції, тисячолітня історія, розлогі землі Британського Сполученого Королівства й мільйони людей різних рас. І лише завдяки Божій волі все це має єдиний сенс і мету.

Я не знаю єдиної формули успіху. Та з віком зрозуміла, що деякі атрибути лідерства – універсальні і їх потрібно об'єднувати. Це зусилля, таланти й натхнення.

Щоб регулярно читати всі матеріали журналу "Країна", оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу".

×