Літо зазвичай проводжу з радіо. Одного з липневих вікендів варшавська "Єдинка" зробила мені подарунок: вона вела кількагодинний репортаж про святкування Дня Beatles у Польщі. Люди різного віку з різних місцевостей дзвонили в студію і розказували спогади зі свого життя, пов'язані з Джоном, Полом, Джорджем і Рінґо. Декотрі оповіді були смішні, декотрі сумні - але всі вони були зворушливі.
Одна з них запам'яталася особливо. За рік після смерті Джона Леннона - грудень 1981 року - "Солідарність" організувала в одному з варшавських костелів службу за упокій його душі. Коли дійшла черга проповіді, священик узяв до рук гітару й заспівав разом із паствою Let it be - благо що слова про матір Марію і світло, яке променіє згори, звучать майже як з Євангелія. По службі від костелу попрямувала процесія до вулиці, що мала бути названа іменем Джона Леннона. Із тих планів нічого тоді не вийшло: декілька днів по тому в Польщі оголосили воєнний стан, а "Солідарність" заборонили. Але як тільки впав комунізм 1989-го, вулиця Леннона таки з'явилася у Варшаві.
Мало хто знає, що така вулиця майже в той самий час з'явилася й у Львові. 1990 року перший некомуністичний львівський уряд зайнявся перейменуванням вулиць. Спеціальний комітет істориків приймав пропозиції від людей - і ті, які мали сенс з огляду на минуле міста, подавав на затвердження міській раді. Одна з пропозицій прийшла від студентів і викладачів місцевого університету: увіковічнити на карті Львова ім'я Джона Леннона. Міська рада утвердила цю назву, а ввечері того ж дня до одного з членів комітету, Івана Сварника, подзвонила відома українська дисидентка. Обурена, вона вимагала негайного пояснення, хто й чому посмів назвати вулицю іменем "того брудного єврея" Насправді, вона вжила набагато брутальніший вираз, якого, однак, не буду повторювати. Сварник на свій спосіб був легендарною особою: у 1970-х його викинули з університету за "націоналістичну пропаганду". Але тоді, 1990-го, він дав стурбованій "жидомасонством" пані просту й гідну відповідь: для молодих людей його покоління Beatles були символом боротьби з комунізмом. А тому без них у Львові, як і всюди інде, комунізм ніколи б не впав.
Подзвонила відома українська дисидентка. Обурена, вона вимагала негайного пояснення, хто посмів назвати вулицю іменем "того брудного єврея"
Він мав рацію. Радянська Україна могла так довго залишатися радянською, як довго вона була ізольованою від зовнішнього світу. Цю ізоляцію проламали на межі 1960-х і 1970-х радіоприймачі VЕF'и. Через них можна було слухати "Свободу", "Голос Америки", "Бі-Бі-Сі" і - що головне! - рок-н-рол. Рок ніс із собою такий заряд свободи, що його не можна було примирити з будь-яким тоталітаризмом чи авторитаризмом. Порівняйте хоча б недавній діалог між Путіним і Юрієм Шевчуком.
Під рок-н-рол неможливо марширувати. Покійний Зеновій Красівський жартома колись розповідав, як КДБ схиляв його до сексотства, обіцяючи жінок і грошей. Він, однак, не знав, що Красівський любив деруни - і якби кадебісти йому їх запропонували, навряд чи встояв би. Подібно, мене й моїх колег звинувачують у гнилому лібералізмі, а мою критику культу Бандери приписують "жидомасонству" чи "ґрантоїдству". Вони помиляються: наша байдужість до маршів - дарма комуністичних чи націоналістичних - сягає корінням тієї музики, яку ми слухали підлітками у 1960-1970-х. Бо не можна бути бітломаном і не мріяти про часи, коли, як співав Леннон, не буде кордонів, і всі люди житимуть у вільному світі.
Серед українських політиків найбільше я симпатизував Олександрові Зінченку. Він був чи не єдиним, хто добровільно восени 2005 року пішов із влади. Вже потім, із його інтерв'ю я дізнався: він теж був бітломаном.
Через Україну пролягають різні цивілізаційні поділи. Один із них, найбільш недавній, відділяє міста, де є вулиці Джона Ленона, від тих, де таких вулиць немає. У моїй ідеальній (У)країні такого кордону не мало би бути взагалі. І так могло би статися, якби зовсім недавно харківським активістам удалася їхня ініціатива перейменувати місцеву вулицю Леніна на Леннона. Але поки в Харкові є молоді люди, які цього добиваються, маю надію, що мій ідеал не залишиться ідилією.
2 
1
Коментарі