У суботу перед Трійцею 74-річна Тетяна Миколаївна з Васильківського району Київщини стоїть із букетами зелені за 10 м від входу до столичного Володимирського собору. За в'язку просить 4 грн.
— Живу неподалік копанки. У цьому році там виросло чимало м'яти, полину, звіробою, шовкової трави, лепехи, любистку. Вирішила продати. Хоч якась копійчина на мед чи щось добреньке буде. А то пенсія тільки 1007 гривень, хоча я 35 років в боярській лікарні пропрацювала, — каже.
Напередодні Тетяна Миколаївна зробила 21 букет.
Підходить жінка років 40, купує один. Решту з 5 грн не бере.
— От добра людина. Гарно так я придумала: казати, що 4 гривні, а вони здачі не беруть. Може, сотню й зароблю, — усміхається.
Неподалік неї на стільці сидить 30-річна Катерина Шкраба з Одещини. Зв'язує засушені колоски в пучки.
— Пучечки — це обереги. Колоски жита — на життя, вівса — на здоров'я, пшениці — на врожай, хліб. Кожен продаю по 7 гривень. Колоски ми з чоловіком крадемо у фермерів. Узяли 70-80 штук. Стільки ж м'яти, любистку й лепехи. Нарвали біля річки в селі.
Торгувати подружжя Шкрабів приїхало власним авто. Колоски та зелень поклали у 15 ящиків з-під бананів.
— Дорога обійшлася безкоштовно. Узяли сусідку, куму й подругу. Вони теж повезли свій товар продавати. За проїзд заплатили по 350 гривень. Ми ще й на бензин заробили.
У Києві торгують шостий рік.
— Торік на цьому святі заробили 2,5 тисячі. А в цьому році мало людей. Вихідні, усі на дачі поїхали.
Крім Трійці, приїжджають до столиці на Водохреща, Вербну неділю, Спаса та Маковія.
— Маковія — найприбутковіше свято. Можна й до 3 тисяч заробити за день, — продовжує Катерина Шкраба.
Торгують біля Володимирського собору.
— П'ять років тому за день перед Маковієм стали на Печерських Лаврах. Приїхала міліція — вигнала. Ми сіли через дорогу. Приїхали другі. Кажуть: це наш участок, не можна тут стояти. Стали на третій, ще через дорогу — приїхала третя міліція і теж вигнала. На другий день багато людей збіглися, давай просити, кричати. Скинулися по 5 гривень і нам дозволили. Це десь 100 гривень вийшло на двох міліціонерів. Говорять, на Подолі гарно торгувати, багаті люди живуть, багато соборів. Але ми не пробували.
Із Катериною Шкрабою приїхала 32-річна Інна Могила. Продає обереги — кошики із квітами, вінички, підкови та мішечки з візерунками з кукурудзи, жолудями та перцем.
— Корзинки продаю по 25, 30 і 35 гривень. Вони зроблені з картонки й обклеєні мішковиною. Квіти для них треба збирати ціле літо. Шукаємо їх по сусідніх селах. У корзинках є косарики, безсмертники, ромашки, голфрена, кермек, деревій, пижмо, васильки, перекотиполе та льон. За вінички й підкови прошу 15-20 гривень, мішечки — по 30. Продати весь товар ніколи не вдається, найбільше — половину.
Усі продавці підтримують одне одного, каже Інна.
— Нові приїжджають — нічого тут не знають. Підказуємо, по скільки продавати, куди сходити в туалет, де поїсти. У нас свої правила. Ось жінка місце собі на завтра зайняла — мотузочку між деревами натягнула. Сьогодні хтось там може поторгувати, але завтра вона прийде й стане сюди.
3 
1
Коментарі
3