"Завези сюда ше мусор — воно всьо зірветься"

— Ой, Зорян, не знаю, чи до кінця дня на роботі досиджу. Від учора голова болить, розколюється. Повітря ужасне. Як нам ше сміття завезуть — повиздихуємо, як кури, — говорить до напарниці світловолоса продавщиця років 30. У п'ятницю вранці відчиняють оббитий вагонкою магазин у центрі села Березина Миколаївського району на Львівщині. На його околиці обласна влада хоче побудувати сміттєпереробний завод. Звозитимуть непотріб з усієї Львівщини.

— Та то всьо підкуплено. Голові сільради, кажуть, квартиру дали. А з людьми ніхто не рахується, — розводить руками місцевий 60-річний Василь Михайлович. Прийшов по дріжджі. — Хватить того, шо ми вже нанюхалися сірки. У 1970-х сюди понавозили фосфогіпсів. Вісім років тому завезли з Угорщини купу гудронів. То як бомба. Завези сюда ше мусор — воно всьо зірветься.

Зі Львова до Березини маршрутка їде годину. Уздовж траси Львів — Івано-Франківськ село тягнеться на 12 км. Населення — понад 2 тис. осіб.

— У нас стільки молоді, не повірите. Тільки в садік ходить 160 дітей — найбільше в районі. Тож тепер ні одне на двір не випустиш, бо ті мусоровозки ганятимуть, — протирає окуляри з грубими лінзами 74-річна Марія Білінська. Веде вузькою вулицею до останніх хат у селі. Звідси видно територію, де споруджуватимуть завод.

— То планують зробити на місці колишнього комбінату "Сірка", — показує пальцем на пагорб із нескошеною травою. — Проробила там майстровою 28 років. Тоді на тому заводі мали роботу понад 10 тисяч люду. Коли Союз розпався, то й комбінат розвалився, майно всьо розікрали. Лишилися розвалини і озера-відстойники. До сих пір хімікати туди стікають. Ідуть у землю, у Дністер, у наші колодязі. А про то, що кожен рік виливаються і затоплюють наші городи, я вже мовчу.

Марія Миколаївна зупиняється перепочити біля білої цегляної хати. Перед вікнами насаджені квіти.

— Шо, Маріє, розказуєш про наш Чорнобиль? — гукає із двору 59-річний Роман Лаврик у смугастій футболці та джинсових шортах. — Нам уже грозили, як будемо протестувати, то відселять усіх. А то що я роками хату будував, нікого не цікавить. Усі малі й великі вийдем на дорогу. Жоден мусоровоз сюда не проїде.

15 хв. піднімаємося на пагорб. Роман Михайлович іде з нами.

— Оцей став, — показує на водойму, оброслу комишами, — хочуть засипати, а зверху завод побудувати. Та звідси до найближчих хат не більше кілометра. Із другого боку, за горою, біля селища Розділ, уже є сміттєзвалище. Із навколишніх сіл звозять гидоту прямо на берег тамтешнього озера. Уся отрута потрапляє у води. То там ще хочуть мусору прибавити.

— Ми отримали скерування від мера Львова Андрія Садового про виділення ділянки поблизу Нового Роздолу площею 60 гектарів, — каже заступник голови Миколаївської райдержадміністрації 48-річний Володимир Фик. — Там чітко не зазначено ціль її використання — чи для збору твердих відходів чи для сміттєпереробного заводу. 2009-го цю територію визнали зоною екологічного лиха. Спершу її треба очистити. Депутати облради мають проголосувати за зміну схеми плану.

×