2009-й рік називають кризовим. "ГПУ" дізналася, як його пережили найпотужніші в Західній Україні підприємства.
На найбільшому в регіоні хімічному заводі "Рівнеазот" на початку січня 2009-го працювали понад 5 тис. людей. Сьогодні — 3,5 тис.
Завод повністю зупинили у травні. Через високу ціну на газ виробництво мінеральних добрив стало нерентабельним. Хіміки розпродали останні кілограми аміачної селітри і чекали, доки газ подешевшає. За цей час ринки збуту захопили російські конкуренти.
Лише на початку жовтня "Рівнеазот" знову запрацював. Національна комісія регулювання електроенергетики України нарешті внесла завод до списку хімічних підприємств, які отримують газ за пільговою ціною.
— Завод стояв кілька місяців. Частина людей пішла одразу після його зупинки, — розповідає Ігор Лопацький, помічник генерального директора. — Решту перевели на триденний робочий день. За час простою ми зазнали мільйонних збитків. Проте навіть у той час боргів за зарплату в нас не було — її платили акціонери товариства.
Улітку середня зарплата на заводі була 1846 грн. Тепер її підняли на 11,2%.
— Такого поняття, як 13-та зарплата в нас немає, — каже Лопацький. — Але премії нашим працівникам час від часу даємо — за хорошу роботу. Щодо наших корпоративів — секретів не розкриватиму.
Найбільше підприємство Львівщини — завод "Леоні". Постачає кабельні мережі для автівок БМВ, "порше", "рено", "сітроен" від компанії "Дженерал Моторс". Розташоване біля міста Стрий.
— Сьогодні в нас працюють 6 тисяч працівників. До скорочення ми просто не допустили, — розповідає помічник генерального директора Андрій Беренда, 26 років. — Натомість на початку 2009 року перейшли на скорочений робочий тиждень — чотири дні, і таким чином втрималися до травня. А з травня увійшли в нормальне робоче русло, замовлення зросли. Зараз їх навіть забагато, доводиться працювати в суботу і неділю.
У "Леоні" економили на перевезеннях, канцелярському приладді, скасували корпоративи. Перше святкування 2009 року — відзначення у грудні Нового року у відділах.
— Умови праці навіть покращилися, — каже працівниця 31-річна Галина. Прізвище називати боїться. — Колись нас по домівках розвозили 28 автобусів, зараз докупили ще чотири. Обід у їдальні подорожчав із 3,5 гривні до 4,10. Зате став смачнішим. Частіше почали давати м"ясні страви.
Усім працівникам дають 13-ту зарплату.
Зарплата на підприємстві 2009-го становила 1500–3000 грн. Останній раз її піднімали в січні, на січень 2010-го планують чергове підвищення.
— До кризи нам двічі на рік піднімали зарплату, — додає Галина. — Зате різдвяні премії більші. На минуле Різдво були 100–375 гривень. Тепер дали по 225, а для людей зі стажем — більше як 500.
Кабельні мережі для легковиків виробляють і на найпотужнішому підприємстві Тернопільщини "Сумітомо Електрік Борднетце-Україна". Це дочірня фірма однойменного німецького заводу.
Підприємство розміщене в селі Байківці Тернопільського району. На виробництві задіяні 2050 робітників.
— Сказати, що ми легко пережили кризу, не можна. У квітні розглядали питання про звільнення близько 600 працівників, бо держава не повертала компанії податку на додану вартість, — розповідає жінка у приймальній заводу. Представлятися та називати посаду не хоче. — Масштабного скорочення вдалося уникнути, проте 100 людей таки звільнили.
Лише наприкінці грудня цього року після візиту в область прем"єр-міністра Юлії Тимошенко прийняли рішення про додаткове виділення з державного бюджету близько 25 млн грн для повернення ПДВ підприємству. Кошти вже почали перераховувати.
— Виробничих площ у нас є достатньо і для подальшого збільшення робочих місць. Усе буде залежати від ситуації в державі, — продовжує жінка. — Оплата праці в нас залежить від продуктивності.
Розміри премій і принципи їх нарахування на підприємстві не розголошують. Кажуть, розроблена система преміювання, яка сприяє підвищенню продуктивності та якості роботи працівників.
— Ми беремо на роботу місцевих людей. Вони тиждень освоюють наші технології, — пояснює. — Це навчання оплачує підприємство як робочі дні. Мінімальна зарплата — 1500 гривень.
На заводі працюють переважно жінки. Вони мають більш розвинену моторику рук. Працюють у три зміни по 8 год. Їдальня відчинена цілодобово. Кожна зміна може взяти комплексний обід.
Усім працівникам дають 13-ту зарплату.
2800 людей працюють на Бурштинській теплоелектростанції неподалік міста Бурштин Галицького району. Це найпотужніше підприємство Івано-Франківщини.
Станція виробляє електричну і теплову енергію, виконує роботи з капітального будівництва, ремонту та реконструкції об"єктів. Дає 24% усього промислового виробництва області.
— На результати нашої роботи не могла не вплинути фінансова криза. За 11 місяців цього року довелося скоротити загальний обсяг виробництва електроенергії на 17 відсотків, — говорить 57-річний Мирон Романів, директор Бурштинської ТЕС. — Крім кризи, нашу роботу за цей рік визначила ще й тарифна політика Національної комісії регулювання електроенергетики. Дев"ять місяців станція працювала з від"ємним фінансовим результатом, тарифи не покривали собівартість енергії. Але навіть, попри це, нам вдалося зберегти всі робочі місця. Вчасно і в повному обсязі виплачувати заробітну плату працівникам.
Середньомісячна зарплата на Бурштинській ТЕС — 3567 грн. За минулий рік вона зросла на 10%.
— У нас досить висока зарплата, тому премій не виписуємо, — каже Михайло Корбань, помічник директора з фінансових та економічних питань. — Багато працівників їдуть відпочивати в наш санаторій-профілакторій "Сокіл" недалеко Бурштина. Оплачують тільки 10 відсотків від повної вартості путівки.
2 
1
Коментарі