— У п'ятницю, перед Новим роком, зайшов до нас у хату незнайомий чоловік, — розповідає 50-річна Ольга Гасяк зі Старого Самбора.
— Років 60 на вигляд, одягнений у джинсову куртку, охайний, культурний. Казав, що збирає гроші на будівництво церкви біля соляної шахти в селі Солянуватка недалеко міста Добромиля. А це місце в районі знане і шановане. 1941-го кагебісти замордували там тисячі людей. Я кажу до нього, що час не підходящий для пожертв. Бо на Миколая стратилася на храмовий празник, свята йдуть, нема чим помогти. А він до мене: "Мені позволив ваш священик отець Михайло. То не обов'язково давати, як не маєте".
Показав список людей, які пожертвували.
— Дивлюся, а там мої знайомі. Та шо я гірша, думаю, буду на церкву жаліти. Дала 50. І якось соромно стало, бо в списку бачила, що і по 100 гривень давали. Той пан вписав моє прізвище і суму. Подав руку, подякував. Сказав, що в майбутній церкві молитимуться за мене.
Греко-католицький священик із Миколаївської церкви Михайло Николин, 44 роки, каже, у Солянуватці храму не будують. До Ольги Гасяк приходив шахрай.
— На свята багато аферистів, що грають на емоціях вірян, — каже. — Якщо йде якась збірка, то про це оголошує парафіяльний священик. Або єпископ, якщо храм ще не збудований і настоятеля нема. Якщо парохія невелика і не може впоратися сама, то священик пише лист зі своїм підписом і печаткою. І людина, яка збирає пожертви, має звернутися з ним до священика іншої парафії. Тоді збирач повинен пред'явити жертводавцям два благословення з підписами і печатками.
3 
1
Коментарі