У головному офісі компанії Украерорух досі не відновлені прохідна й турнікети після того, як його штурмували озброєні бійці спецзагону "Київ-1" 4 червня. У такий спосіб заступник міністра інфраструктури Петро Пінкас намагався представити колективу нового виконуючого обов'язки гендиректора. Працівники підприємства сприйняли це як рейдерство, мовляв, хтось хоче приватизувати підприємство, диспетчери якого обслуговують повітряний рух літаків над усією країною та над відкритим морем. Вигнали озброєних людей з території, нового ставленика облили зеленкою.
Дії Мінінфраструктури з призначення нового керівника держпідприємства визнав незаконним Дарницький суд Києва. Працівники "Украероруху" встановили блокпости під офісом, щоб убезпечити себе від нового "маски-шоу". Відсторонений гендиректор Юрій Чередніченко щодня приходить на своє робоче місце, спілкується з колективом. Розкидані папери в його кабінеті й приймальні прибрали, потрощені меблі полагодили. Замість зірваної з дверей кабінету таблички прикріпили нову. Чередніченко запрошує у свій кабінет, пригощає цукерками "Рошен".
- Говорять, що вас відсторонили від виконання обов'язків, бо ви не надали перевіряючим органам документи.
- То брехня. Моє відсторонення — це план із заміни керівництва. Коли замміністра приїхав, щоб представити нового генерального директора, я запросив одного з керівників комісії з перевірки нашого підприємства і запитав, чи є до мене претензії. Відповідає, що всі документи надавались, але не так швидко, як хотілося б. А це якраз тому, що нас одночасно перевіряють дві комісії Мінінфраструктури, комісія Держфінінспекції, СБУ, Міндоходів і зборів, Мінюст та ще органи МВС. Всього близько 40-ка перевіряючих знаходяться на підприємстві, й кожен вимагає оригінали документів. Мене особисто перевіряють уже вісім місяців. Два місяці тому пропонували написати заяву "за власним бажанням". Відмовився, бо в них не було жодного аргументу чи підстави мене звільнити. Пояснення просте — люстрація. Кажуть, уже всіх керівників у галузі звільнили, один я залишився. Звісно, цих людей можна зрозуміти. "Украерорух" — прибуткове підприємство, а не якийсь "Універсалавіа", яке вже 5 років банкрот і директор сидить у в'язниці.
Пан Здоровець, який з кінця 2009 року три місяці працював в.о. гендиректора "Украероруху", за фахом штурман з однорічним досвідом роботи брався керувати вітчизняною аеронавігаційною інфраструктурою та авіадиспетчерами, в чиїй роботі нічого не розуміє. Раніше працював юристом і помічником депутата. Чого не рвався стати керівником "Авіаліній України", наприклад? А що, підняв би компанію і мав би за це орден. Ні, в "Украерорусі" понавиписував собі й помічникам премій уже через два тижні, як прийшов.
До того ж, змінювати керівництво стратегічно важливого підприємства в час, коли йде Антитерористична операція — безглуздя. Гендиректор "Украероруху" має допуск до секретної інформації за формою №2 і тісно співпрацює з Генштабом Збройних Сил України з питань національної безпеки та оборони. Ми в роботі знаємо про такі речі, про які сторонній не повинен знати.
- Чому профспілки і працівники підприємства стали на Ваш захист і категорично проти зміни гендиректора?
- Я, звісно, знав, що у нас дружний колектив. Адміністрація у хороших відносинах із профспілками. Працівники мають достойну заробітну плату. Середня зарплата по підприємству – 14 тис. 800 грн. Диспетчер отримує 25 тис. грн. Щоб порівняти, в Іспанії диспетчер отримує 25 тисяч євро на місяць. В інших країнах від 8 до 15 тисяч євро. Конкурс молодих спеціалістів в Україні величезний — 250 осіб на місце. Зараз у нас працює 1200 диспетчерів, і вакансій немає.
Але аж такої активності людей я не очікував. Вони захищають не мене, а себе. Це ж не те саме, що хлібокомбінат захопити. Або як недавно Харківський завод шампанських вин: розбили вікна-двері, посадили свого директора — і все. У нас так не можна. Хоча Мінінфраструктури стверджує, що ніякого захоплення приміщення не було. За їхньою версією, прийшов тимчасовий виконувач обов'язків, а я тут забарикадувався, зібрав прибиральниць із водіями і його не пускаю. Тому, мовляв, вони звернулись у правоохоронні органи, і їм допомогли зайти на підприємство. Але всі відеокамери зафіксували, що це було рейдерське захоплення. Видно, як при вході охоронців під дулами автоматів поклали на землю. Вибили скло на прохідній, двері кількох кабінетів. Наші працівники, які в той час були в будівлі, пережили шок. Ну уявіть: забігає оце "маски-шоу" в жіночий туалет, де в той час були дві прибиральниці, й кричить "всім лягти на підлогу! Чи в буфеті погрожує зброєю вагітній працівниці".
- Колишній в.о. голови Адміністрації Президента Сергій Пашинський звинуватив вас у державній зраді. А заступник міністра інфраструктури Петро Пінкас заявив про розкрадання в "Украерорусі" державних коштів.
- Після заяви Пашинського мене мусили б відразу арештувати. Але я, як бачите, на волі. Від СБУ мені ніяких звинувачень не було. Маю також офіційну відповідь із Генпрокуратури, що жодної підозри мені не пред'явлено. Я все життя був відданий авіації, виховувався в дусі патріотизму. Чути звинувачення у зраді Батьківщині мені боляче. Для того, щоб я "злив" інформацію про бюлетені, перед цим її хтось мав "злити" мені, але про це переді мною ніхто не відчитувався. Ми з диспетчерами знаємо лише те, що літак летить, і він має благополучно сісти. А що там везуть, нас не стосується. Люди, яких звинуватили в "зливі" інформації про літак Іл-76, перебувають у пригніченому стані. Зараз іде АТО, Донецьк і Луганськ закриті для цивільних польотів, тому наших диспетчерів там немає. Літають і керують тільки військові. А трьох хлопців із того екіпажу хоронили у нас у Борисполі. Уявіть стан згорьованих людей, коли їм кажуть, що "вороги", винні у загибелі хлопців, знаходяться через дорогу.
- "Украерорух" регулярно звинувачують у порушеннях при закупівлі товарів, робіт і послуг.
- Журналісти люблять посмакувати тему "Украерорух – корупціонери". Недавно заявили, що ми придбали комп'ютери по ціні 280 тис. грн. Звучить красиво. Але ж ніхто не розбирається, що то. А ми купили спеціальні монітори для автоматизованої системи керування повітряним рухом. Це диспетчерські монітори, які не продаються на базарі чи в магазині побутової техніки. Їхня ціна на ринку така. Далі нас звинувачували, що ми купили кавові автомати за ціною автомобіля. Але що робити, якщо вони коштують стільки. Ми їх рік шукали, щоб наші працівники не бігали з 8 поверху на перший, аби попити кави. Всіх вимог по тендерах дотримуємось строго. Так, часто закуповуємо обладнання в одного й того ж постачальника. Але це тому, що обладнання унікальне, часто це штучний продукт, як от радіолокатор. Його виготовляють на замовлення з урахуванням наших потреб, нашого ландшафту. І це переважно зарубіжне обладнання. Ми не можемо купити українське, бо такого просто нема, хіба що старе, радянського зразка.
- Хто і як керує польотами над Кримом і Чорним морем після анексії півострова?
- Керує Україна. Найбільше досягнення "Украероруху" — навігаційна система в Криму та на Сході, яка працює і якісно виконує всі покладені на неї функції. Анексія Криму — варварське терористичне захоплення сусідами нашої території. Незважаючи на те, що в багатьох українців у Росії живуть рідні, друзі, я часто став ловити себе на думці, що я ненавиджу наших сусідів. Можливо тому, що я на свої очі бачив, як у нас відбирали Крим. Я був там тричі. Виводив автоматників із нашого центру керування повітряним рухом у Сімферополі. Це були ті самі "зелені чоловічки", з ніг до голови екіпіровані найновішою зброєю. Мої люди були в небезпеці, але ми встигли зробити так, щоб сьогодні небо над Кримом залишилось українським. Система працює, продовжує надавати аеронавігаційне обслуговування в межах півострова, і в тому числі в міжнародному повітряному просторі над Чорним морем. Нагадаю, що міжнародний повітряний простір не належить жодній країні. Міжнародне співтовариство делегувало право Україні керувати на цій ділянці. Зараз велика частина літаків боїться летіти над Кримом. Виконуючи рекомендації ІСАО, облітають Туреччиною, Румунією, Болгарією. Частково потік пішов через Росію. Це ті літаки, які прямували з Москви та Пітера в Туреччину, Єгипет, Ізраїль. Тепер обходять по Ростовській зоні. Втрати часу літака за такий політ — 1 година 20 хвилин. Витрата палива — 2 тонни. Втрачають і на аеронавігації. Якщо ми припустимо, що втратимо цей потік назавжди, то замість прибутку, який за результатами 2013 року становив 379 млн грн., фінансовий результат буде збитковим (-100 млн грн).
- Як вам вдалося перехитрити росіян?
- Ми це зробили завдяки стійкій організаційній системі. Маємо багатократне резервування, коли один центр заміняє інший. Окрім того, нам вдалося в найкоротші строки розмістити додаткові локатори в Генічеську й Бердянську, які дозволили перекрити зону Криму й над морем. Коли озброєні росіяни захопили центр після референдуму, з автоматами змушували наших диспетчерів керувати. Але коли ввімкнули монітори, то побачили, що весь процес керування перейшов в Одесу й Дніпропетровськ. Думали, що просто відключать навігаційні джерела, які розташовані в Криму, зокрема на горі Ай-Петрі, і ми не будемо ні чути, ні бачити по локатору повітряні судна над морем. Наші технічні можливості стали для них шоком. Росія протягом усього періоду після анексії незаконно виходила на наші радіочастоти, намагалась керувати нашими повітряними суднами, але ми ці атаки відбили. Сьогодні вже втручаються менше, але міжнародне співтовариство чекає нашого сигналу, що цей повітряний простір безпечний, і там можна літати.
- Яка ситуація з польотами на Донбасі?
- Повітряний простір контролюємо. Одну нашу аеродромну диспетчерську вишку обстріляли. З гранатомету розстріляли локатор в Артемівську. Ми змушені були вивезти звідти людей. Вчасно перевели керування літаками: Луганськ – на Харків, Донецьк – на Дніпропетровськ. Сьогодні вся система працює в напруженому стані. Через Крим та Схід від загальної кількості польотів ми втратили 40%. Там траси, які пов'язують Європу з Азією. Ними йдуть багатотонажні повітряні судна. По грошах втрачаємо близько 50%. Сьогодні літаки бояться літати над Кримом.
1 
79692
Коментарі