Церковне торжество веде свої витоки з часів подій X століття, коли Константинополь був оточений ворожими військами. Історики говорять про те, що серед тих, що оточили місто були й слов"яни.
Як свідчить переказ, жителі Константинополя зібралися у Влахернській церкві і благали Бога про порятунок. Під час вечірнього богослужіння одному з тих людей, що стояли в храмі - святому Андрію - було видіння, що Богородиця в оточенні безлічі святих пройшла повітрям, зняла з голови особливе покривало (покрив) і розложила його над людьми, що молилися в храмі на знак того, що вона бере їх під свій захист. Це ж бачив і учень Андрія - Епіфаній.
Незабаром облога була знята.
У Київській Русі церкви Покрови були одними з найдревніших, а українське козацтво вважало Богородицю своєю покровителькою.
Свято Покрову здавна пов"язували з початком зими. За народними прикметами, сніг на Покрови - передвісник сніжної і холодної зими, а взагалі говорять, що яка Покрова, така й зима. Українські синоптики снігу в неділю не обіцяли.
Цей день особливо шанувався на козацькій Україні і незаміжніми дівчатами. З Покрови починався час весіль. Вважається, що яка дівчина цього дня свічку в церкві поставить - та й заміж скоро вийде.
До Покрови потрібно обов"язково утеплити будинок - інакше всю зиму доведеться мерзнути, передає Інтерфакс.
×
Коментарі