Чи зможе Європа озброїти Україну чи навіть саму себе?

Стаття у виданні The Economist

Шальки терезів війни, якими зазвичай стають такі конфлікти як Росії і України, зазвичай вирішується тим, яка сторона має кращу збройову промисловість. Економіка Росії майже в 14 разів більша за економіку України, але сукупні ресурси союзників Києва настільки більші, що вона має бути в змозі виграти. І все ж, коли війна вступає в свій третій рік, саме оборонна промисловість Росії повільно повертає війну на свою користь.

Ніщо так не демонструє проблему, як артилерійські снаряди. У розпал літнього контрнаступу України вона використовувала близько 7000 на день - значно більше, ніж росіяни. Ситуація сьогодні змінилася - з минулого місяця, коли українські сили були обмежені до 2000 снарядів на день, росіяни стріляли в п'ять разів більше.

Захід тепер стоїть перед вибором, каже Джек Уотлінг, експерт RUSI, мозкового центру в Лондоні. Він може дати Україні те, що їй потрібно, "або поступитися безповоротною перевагою Росії".

США і ЄС мають проблеми з доставкою допомоги. У Вашингтоні військова допомога на $61 млрд затримується в Конгресі через суперечку щодо імміграції. У Брюсселі €50 млрд фінансової підтримки заблоковано через вето проросійського лідера Угорщини Віктора Орбана. Європейці оптимістично налаштовані, що допомогу виділять на лютневому саміті. Але Україна стурбована, що американська гіперпристрасність і ворожість Дональда Трампа будуть поступово душити підтримку з боку Пентагону. Це може залишити Київ у повній залежності від Європи.

Поки що європейцям не погано. Обсяг військової допомоги країн ЄС перевищив €44 млрд. Німеччина виділила понад €17 млрд. Країни Північної Європи також багато дають. Але картина неоднозначна. Франція внесла мізерні €0,5 млрд. У березні минулого року ЄС заявив, що закупить Україні 1 млн снарядів протягом року через Європейське оборонне агентство. До минулого місяця він поставив лише 480 тис., хоча ЄС все ще наполягає, що загальна сума буде досягнута.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Ізраїль може стати моделлю для України" - посол Михайло Бродський

Цього місяця Агентство підтримки та закупівель НАТО заявило, що допоможе групі членів ЄС закупити 1000 ракет ППО Patriot на суму близько €5 млрд. Альянс не має права надсилати летальну допомогу безпосередньо в Україну, але цей наказ звільнить країн-членів для передачі власних засобів ППО.

Програма ЄС із підтримки виробництва боєприпасів ASAP, запущена в жовтні, виділить €500 млн на розширення виробництва снарядів. Але потрібен час, щоб мати якийсь вплив. 9 січня комісар ЄС із питань внутрішнього ринку Тьєррі Бретон запропонував фонд у розмірі €100 млрд для розвитку оборонної промисловості Євросоюзу. Бретон каже, що це не лише для того, щоб допомогти Україні, а й для того, щоб застрахуватися від можливого виходу США з НАТО, якщо Трамп знову стане президентом. Але незрозуміло, чи ще хтось підтримує цю ідею.

Жодне з цих зусиль не відповідає терміновості ситуації. Цього року Росія збільшила військові витрати на 68% і досягла 6,5% ВВП. За даними міністерства оборони Естонії, цього року російське виробництво артилерійських снарядів досягне 4,5 млн одиниць. Джастін Бронк з RUSI вважає, що Росія випускає 100 ракет великої дальності на місяць, що більш ніж удвічі перевищує обсяги на початку вторгнення.

Американське та європейське виробництво снарядів також стрімко зростає, але недостатньо швидко. Планується, що до 2025 року американське виробництво 155-мм снарядів досягне 1,2 млн на рік, що в шість разів більше, ніж минулого року. Саш Туса, аналітик з питань оборони компанії Agency Partners, що займається дослідженнями акцій, вважає, що виробництво в Європі досягне 1,25 млн. Але на відміну від Америки, де заводи з виробництва боєприпасів належать державі, Європа залежить від приватних фірм, що робить зростання менш певним.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Україні пропонують ізраїльський аналог гарантій безпеки"- Павло Клімкін

У Європі є чотири основні виробники боєприпасів - німецька Rheinmetall, британська Bae Systems, французька урядова Nexter і Nammo, яка належить урядам Норвегії та Фінляндії. Після холодної війни вони зосередилися на створенні меншої кількості більш складних систем. Тім Лоуренсон з аналітичного центру Міжнародного інституту стратегічних досліджень каже, що вони стали схожими на ремісників, які створюють невелику кількість вишуканих виробів. Перш ніж перейти до високошвидкісних виробничих ліній, вони хочуть, щоб уряди забезпечили певність багаторічних контрактів, каже Ян Пай, який очолює ASD, Європейську оборонну торгову організацію.

"Наші замовлення вже втричі вищі, ніж у березні 2022 року", - каже Мортен Брандцаег, керівник Nammo. Він каже, що збільшення виробничих потужностей настільки величезне, що уряд має допомогти промисловості розділити ризики. Але закони ЄС про конкуренцію перешкоджають прямим інвестиціям у промислову базу, які може зробити Пентагон.

Найперспективнішим європейським виробником є Rheinmetall. До кінця 2024 року він зобов'язався щорічно виробляти 700 тис. снарядів і цього року відкриє в Україні підприємства з виробництва та обслуговування бронетехніки. Більшість замовлень оплачує Німеччина. Туса порівнює це з Францією, чиї накази не збігаються з риторикою президента Еммануеля Макрона про перехід до воєнної економіки.

Одним із способів для Європи швидше розвиватися може бути послаблення технічних специфікацій. У будь-якому випадку снаряди рідко будуть відповідати чітко налаштованим вимогам Заходу щодо точності, якщо їх вистрілювати з часто зношених українських артилерійських стволів. Україні, ймовірно, знадобиться 2000 нових стволів на рік. І правила безпеки для тривалого зберігання не мають сенсу для снарядів, які будуть випущені протягом декількох днів. У війнах на виснаження потреба в кількості майже завжди переважає якість.

Виробництво інших видів боєприпасів, зокрема керованих реактивних систем залпового вогню GMLRS і наземних засобів протиповітряної оборони GBAD, ще важче для Європи, яка перенесла більшу частину виробництва ракетних двигунів в Америку. За оцінками міністерства оборони Естонії, до 2025 року Україні знадобиться 8760 GMLRS на рік. Але хоча Європа може виробляти GMLRS і перехоплювачі, зараз вона не може робити це в масштабах.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ще кілька років війни: про що говорять у Пентагоні

Ніко Ланге, колишній радник міністерства оборони Німеччини, каже, що для того, щоб найбільший європейський виробник ракет, MBDA, міг створити нові заводи, уряди повинні замовляти продукцію щонайменше на десять років наперед. Якби інвестиції були зроблені зараз, він вважає, то ракети могли б почати надходити вже в 2026 році.

Європа буде намагатися втримати Україну в боротьбі цього року, якщо допомога США вичерпається. У довгостроковій перспективі, оскільки американська підтримка стає невизначеною, у континенту немає іншого виходу, як відновити свою оборонну промисловість.

Переклад Gazeta.ua

×