Бандура і дерев'яна церква - феномени не тільки національного, але й світового рівня.
Так вважає видавець Олександр Савчук. Спеціалізується на українознавчих виданнях з мистецтва, архітектури, етнографії, музикознавства. Автор 20 друкованих праць, присвячених українській традиційній культурі, та упорядник понад 25 наукових видань.
Кореспонденту Gazeta.ua він розповів про свої враження та відкриття:
Якби східноукраїнські дерев'яні церкви збереглися, до них було б таке ж паломництво як до Гауді або Ейфелевої вежі. Нічого подібного світ не бачив. Такі явища нам потрібні, як стратегічна річ.
Традиційна бандура в першу чергу пов'язана з Харковом. Як би це дивно для когось не було, але Харків - столиця кобзарства. Тут було найбільше кобзарів у 18 -19 столітті. А у Львові до 20 століття бандури не знали взагалі.
Гнат Хоткевич, як класифікатор народних музичних інструментів, більше відомий у Львові: там його іменем названий театр, вулиця. Хоча більшу частину життя він провів у Харкові.
Люди не знають Володимира Шухевича - діда Романа Шухевича - прекрасного етнографа, який написав п'ятитомник "Гуцульщина". Книга вийшла на початку 20 століття.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Не міг би жити в Києві" - видавець Олександр Савчук
Найбільше вразили дві постаті - Стефан Таранушенко і Василь Кричевський. Обидва родом з Слобожанщини, майже з одного містечка. Кричевський - один з авторів українського гербу. Тризуб УНР - це його руки. Він автор цілого напрямку в українські архітектурі, який зараз називається український архітектурний модерн. Стефан Таранушенко об'їздив всю Лівобережну Україну і зробив обміри храмів, сфотографував їх і описав. Через 5 років тих церков вже не було.
Повне інтервю Олександра Савчука читайте в журналі "Країна".
3 
79692
Коментарі