Жіночий ветеранський рух VETERANKA шиє форму для військовослужбовиць у власному автономному цеху. Ветеранки створюють однострої з урахуванням особливостей жіночого тіла.
VETERANKA - єдина в Україні спільнота жінок з бойовим досвідом. За півтора року повномасштабного вторгнення організація зібрала 59 млн грн на допомогу ЗСУ. Передала на фронт 67 авто, 45 дронів, 1163 дрони і систем скидання, комплектуючих власного виробництва, сотні комплектів жіночої військової форми, близько 300 кікімор, маскхалатів та маскувальних сіток.
Також забезпечили військових більше 4 тис. турнікетів, 2 800 аптечок IFAK, понад 12 тис. одиниць іншого такмеду, сотні одиниць амуніції, медикаментів, продуктів харчування, саперних лопаток тощо.
Спільноту жінок-ветеранок заснували ще в 2015 році, під час адвокаційної кампанії військових, науковиць та активісток "Невидимий батальйон". Завдяки кампанії відкрили 63 бойові посади для жінок. У 2018-му рух продовжив свою діяльність як громадська організація, щоб розширювати права жінок в армії та після служби, допомагати ветеранкам повернутися у мирне життя. Рух має представниць в усіх областях України.
Кореспондентка Gazeta.ua побувала в штабі VETERANKA й дізналася, як там створюють жіночу форму. Поспілкувалася з ветеранками про проблеми захисниць у війську і їхній бойовий досвід.
НЕЗРУЧНА ФОРМА
Жінка у чорній сукні зі світлим блискучим волоссям вправно виводить петлі на атласній молочній спідниці. У вушко голки протягує білу нитку й акуратно робить стібки. Валентина має багаторічний досвід роботи з пошиття одягу, тому усі маневри виконує майже машинально.
Велика кімната з наполовину скляними стінами й панорамними вікнами заставлена столами. Швейний цех більше нагадує творчу майстерню - згортки тканини різних кольорів на залізних каркасних полицях під стіною, котушки з нитками на шпилях швейних машин, розкидані подушечки з голками, коробки з матеріалами й пакети фурнітури.
Саме тут майстри створюють жіночий однострій, який потім одягнуть українські захисниці. Керує процесом конструкторка одягу Ганна Суворкіна. Жінка бере з полиці камуфляжні штани й прикладає їх до своїх ніг.
- Ці штани класні вже тим, що вони жіночі. Це вже плюс, - посміхається Ганна. Має струнку статуру й виражені ключиці на плечах. - Це демісезонка. У них посадка саме така, яка має бути для жінки - висока талія, розрахована на обʼєм стегон, правильне розташування наколінників і довжина самих брюк. Пошиті з тканини Softshell, тобто не будуть промокати, але теплі. Також резиночка позаду, яка дозволяє регулювати талію.
Вони не захищають
Літні виконані з більш легкої й дихаючої тканини, але не менш щільної. Мають ущільнювач у зоні сідниць, щоб штани не протиралися.
- Якщо жінка одягає чоловічі штани, то наколінники знаходяться вище. Тобто вони не захищають. Також посадка низька і якщо нагнутися, то відкривається спина, - пояснює Суворкіна.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Калюжі крові, страшні поранення та думки про "заморозку" війни: як медики працюють на "нулі"
Ганна дістає з полиці літній бушлат й одягає його на чорний манекен. Застібає й вирівнює рукава.
- Він приталений, бо були відгуки від жінок, що коли вони чоловічі одягають, то під броніком зайва тканина збирається. На спині є додаткова складка, яка допомагає під час руху, - повертає в різні боки манекен конструкторка. - Лінія правильна, довжина рукавів. Є нагрудні виточки, що важливо. Навіть якщо ви застібнете свою вільну сорочку, то без нагрудної виточки буде зовсім інший рух.
МРІЯ "КУБИ"
Усі лекала Ганна робила за відгуками й побажаннями українських військовослужбовиць. Перші форми були експериментальними, зізнається.
- Спершу ми не робили резинку на талії, пояс був на затяжках. Але дівчата сказали, що заплутується, тому почали робити резинку. Зовнішній вигляд форми буде такий самий, як і у чоловіків. Ми віддаємо дівчатам, які зараз на фронті, тому вони не мають відрізнятися. Технологія частково власна, а щось брали з готових зразків. Тобто це такий мікс. Обсяги не такі великі, але відгуки є. Кажуть, що зручна. "Куба" (Юлія Сідорова "Куба", парамедикиня ЗСУ; учасниця руху VETERANKA (Жіночий ветеранський рух). - Gazeta.ua) сказала, що бігати зручно.
Тканину закуповують у різних місцях. Ганна шукає тканину по всій Україні, щоб знайти справді якісну.
- На зимовій куртці капюшон відстібається, а у формі ЗСУ - ні. "Куба" казала, що заважає, коли одягає шолом, тому краще, щоб його можна було зняти, - пояснює Суворкіна.
Жінка прийшла волонтерити у рух VETERANKA, бо хотіла допомагати й шукала, де може бути корисною. Якби не була задіяна тут, то пішла б на фронт, зізнається.
- Бо я маю допомагати власній державі, це моя позиція. Там дійсно важко, і чоловікам навіть. Але це просто моя позиція, хоча страх, як у будь-якої здорової людини, у мене є. Спершу приходила сюди тільки на вихідні. Шили білизну, футболки, прапори. Це все почало розростатися через попит від військових.
Один комплект швачки можуть виготовити за півтора-два дні. Виготовили близько двохсот жіночих одностроїв, а також сотні маскхалатів, чоловічу білизну, бахіли для артилеристів, чохли на стінгери та саперні лопатки, чохли на дрони тощо.
- Ми і "Госпітальєрам" відшивали близько 30 штук. Те, що ми тут дівчаткам робимо, то безкоштовно все надається. Але люди мають заробляти після того, як приходять з війни. Тому потроху ми починаємо розвивати це, як ветеранський бізнес. "Куба" мріяла бути дизайнеркою, навчалася цьому. Перед повномасштабкою починала збирати кошти на відкриття власного бренду. Для мене важливо, що коли вона повернеться, то матиме старт, не починатиме з нуля. Вона зараз воює і за власну мрію. Рятує життя кожну годину, а це найменше, що можемо для неї зробити.
Пошиття одного літнього костюма коштує близько 5 тис. грн. Зимовий обходиться понад 7 тис. грн.
- Це приблизно, бо все залежить від виробників і їхніх цін. Якщо на 7-му кілометрі закуповуємося, то це однеа ціна, якщо привозимо матеріали з Туреччині - інша.
ДИЗАЙНЕРИ
У цеху працюють з 10:00 по 19:00. Щосуботи Ганна проводить навчання для ветеранок війни, тимчасово переселених жінок і тих, хто постраждали внаслідок російської агресії. На роботу також беруть як цивільних, так і ветеранок війни. Жінки отримують зарплатню 17-20 тис. грн.
Зараз рух VETERANKA планує запуск власного бренду by VTRNK. Виручені кошти покривають витрати на пошиття форми для захисниць і роботу організації.
- Ми з подругою "Кубою" служили разом в "Госпітальєрах" ще після початку війни в 2014-му. І в перший день повномасштабного вторгнення я почала шукати приміщення для штабу нашої організації, - розповідає співзасновниця руху VETERANKA Катерина Приймак. Сидить у маленькому кабінеті за довгим столом. - Ми з нею вдвох зробили штаб, почали діяти. Незадовго до початку Великої війни вона брала участь у навчаннях підприємництву від нашої організації і в менторській підтримці, бо дуже хотіла власний бренд.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Правдоруб, ас та один з "Привидів Києва": як у столиці попрощалися з легендарним пілотом "Джусом"
У лютому 2022 року "Куба" закінчила школу дизайну, де під керівництвом дизайнера Станіслава Бітуса взяла участь в Ukrainian Fashion Week. Показала там перші результати свого навчання, каже Катерина.
- Її журнал Elle тоді вніс в пʼятірку найперспективніших молодих дизайнерів. Натхненна цим, навіть купила перші пошивні машинки. Тут несеться вже війна, штаб. У травні вона їде на фронт, долучається до лав ЗСУ. Тут телефонують і кажуть: "Ваші машинки, які замовляли в січні, прийшли. Куди їх?". Ми вирішили взяти їх на штаб. Так сталося, що Стас, який був її вчителем і Аня Суворкіна, яка також викладала, звернулися до нас, бо їх не брали в ТРО, а вони дуже хотіли допомагати. Почали займатися волонтерством - шили спідню білизну, чохли на зброю.
Буде допомагати "Кубі" повернутися з війни
Від Українського ветеранського фонду отримали грант на розвиток соціального підприємництва.
- Наша організація широко займається реінтеграцією ветеранів і це той шлях, який буде допомагати "Кубі" повернутися з війни. У нас в першу чергу громадська організація. А бізнес з пошиття одягу працює на підтримку проєктів. Зараз усі зусилля спрямовані на фронт, тому розробили жіночу форму. Відшиваємо й надаємо дівчатам як волонтерську допомогу. Створили мерч, шиємо цивільний одяг і намагаємося навчитися його продавати, щоб це допомагало нашим проєктам. Прибуток йде також на купівлю дронів, машин, такмеду.
Проєкт з пошиття одягу також націлений на допомогу в адаптації ветеранок після повернення з фронту.
- Це вже допомагає, бо в цеху працюють ветеранки. Також триває вже другий курс з навчання ветеранок і ВПО шиттю. Це змога отримати нову професію, з якою ти можеш одразу піти й заробляти гроші. Поки не знайшли таку велику кількість фахівчинь-ветеранок для цеху. Сподіваюся, що після навчань зможуть повноцінно у нас працювати.
ТРІЙКА З ПЛЮСОМ
Ще від початку створення організації у VETERANKA говорили про важливість створення жіночої форми й якісного матеріально-технічного забезпечення захисниць.
- Казали, що розміри мають відповідати жіночому тілу, тому що найменший чоловічий і найменший жіночий - це два різних розміри. Жінкам видавали чоловічу форму. Так роблять і досі, але віднедавна прийняли на забезпезпечення комплекти й чекаємо, коли вже жінки будуть її отримувати. Хоча її якість неідеальна і люди на передовій все одно купують собі те, у чому їм зручно. Армія забезпечує людей, але це тверда трійка з плюсом. Ми прагнемо навчитися відшивати якісний одяг. Це не прибуткова історія, шиємо безкоштовно, маємо донорів, які покривають тканину й роботу майстрів.
Цех не має можливості виконувати великі замовлення, бо не вистачає потужностей. Намагаємося покривати потреби тих, хто до нас звертається, зізнається Приймак.
- Я служила в "Госпітальєрах" у 2014-2015 роках парамедиком у Пісках, - розповідає жінка й робить ковток енергетика. - Після Майдану було піднесення, майже одразу почалася війна. Було внутрішнє переконання, що треба йти й впливати якось на історію. Це був досить важкий шлях, коли ці всі Мінські домовленості, коли тебе обстрілюють і кажуть, що це перемирʼя. Відчували, що тебе зраджують, тому вигоріла. Потім я пішла "на пенсію" так би мовити. Інтегрувалася у цивільне життя, працювала на телебаченні й долучилася піарницею до адвокаційної компанії "Невидимий батальйон". Почали розвивати жіночий волонтерський рух уже на його успіхах. Уже у 2018 році зареєстрували організацію.
Після початку повномасштабного вторгнення була на одній ротації також у складі "Госпітальєрів". Потім зосередилася на громадській діяльності.
- Не виключала, що доведеться доєднатися до лав армії, хоча планувала після 2015-го цього ніколи більше не робити. Але зараз є два питання - захист прав людей в армії і реабілітація, реінтеграція ветеранів. Тому зосередилася на цьому. Поки Збройні сили не можуть інтегрувати жінок і чоловіків, щоб ти зростав в посаді, залежно від своїх навичок. Коли ми матимемо міцну армію з професійним відбором, то не буде питань, чи потрібні там жінки. У нас будуть професіонали - це позбавлене гендеру питання. Матеріальне забезпечення - це те, що найпростіше зробити. Якби в армії шанувалися права людини, то проблем з правами жінок би не виникало.
Є колосальна різниця між подіями до і після початку Великої війни. У 2014-му була маленька репетиція бойових дій, згадує Катерина.
- Інтенсивність цієї війни дуже важко уявити. Раджу всім поїхати подивитися, щоб не виникало питання, навіщо збирають на машини.
ТРИ КОПІЙКИ
Штаб руху знаходиться в офісному приміщенні. У кожному кабінеті, закритому папером і прапорами, волонтери роблять свій внесок у перемогу. Коридори заставлені коробками, стоять чиїсь велосипеди й електросамокати. Тут темно й чути запах нової тканини.
У цеху строчать пошивні машинки, вибиваючи голками шви. Шипить синій відпарювач під вікном, а Валентина непорушно, схиливши голову набік, працює з подолом спідниці. Жінка з позивним "Лебідь" влаштувалася на роботу швачкою після повернення з фронту.
Минулого року наприкінці серпня Валентину мобілізували. Вона не мала бойового досвіду, але після підготовки опинилася у штурмовій бригаді. Їхній підрозділ брав участь у звільненні окупованої Херсонщини.
Під час одного з чергових обстрілів "Лебідь" отримала поранення. Осколки від снаряду влучили в ноги. Жінка проходила реабілітацію і тимчасово отримала звільнення від служби.
Погіршилося здоровʼя - тиск, серце
- Я познайомилася з Аньою на іншому підприємстві. Після повернення із зони бойових дій напросилася в цей цех, - згадує "Лебідь". - Була місяць на фронті, на нулі, і зрозуміла, що це не моє. Погіршилося здоровʼя - тиск, серце. Лікувалася у Миколаєві, потім перевели в Київ і поки дають відстрочку.
Коли Валентину мобілізували, вона купувала спорядження за свої кошти. Взяла у банку кредит, який виплачує досі. На збори витратила близько 40 тис. грн, попри те, що змогла за знайомством отримати знижки.
- За бойові я отримала три копійки, бо повираховували багато, - розповідає "Лебідь". - У нас в групі всі були чоловіки. Спершу упереджено ставилися, морально важко. Але є й ті, хто ставиться з повагою, а ту повагу треба заслужити. Коли ти показуєш результат, то починають серйозно сприймати. А спершу всі сміялися.
На південний напрямок потрапила в гарячу фазу. Було важко, каже жінка.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Усі рано чи пізно будуть на фронті" - про що українці говорили біля спаленої техніки РФ
- Перший раз взагалі не розумієш, куди ти їдеш. У думках було, що туди потрапиш - і вже не повернешся, - Валентина прибирає з плечей пасма білого волосся. - Але повернулася, хоча й були поранення. А зараз з чотирьох міні-підрозділів залишилося тільки двоє - я і побратим. Його шукала кілька місяців, бо теж мав важке поранення. Він мене вже знайшов у Києві.
Валентина планувала влаштуватися на роботу за професією. Мала багаторічний досвід. І вже на співбесіді їй відмовили через те, що була на фронті.
- Після війни тебе ніхто не хоче брати, - розповідає жінка і її голос починає тремтіти, а очі наповнюються слізьми. - Казали: "Ви хороший спеціаліст. Але після війни у вас важкий психологічний стан. Побудьте місяць вдома, а тоді до нас приходьте". Я ж пройшла лікування, займалася цією справою все життя, але важко було знайти роботу в Києві. Знайшла місце по знайомству.
- Через це й була створена наша громадська організація, бо дівчата самі були на війні, пережили цей досвід. Тому піднімають такі теми, - додає Ганна Суворкіна.
- Усім потрібні гроші, робота. А в когось діти, чоловіки загинули на фронті, - продовжує Валентина. - Не всім дають по 100 тисяч, а ми за свої кошти купували речі першої необхідності на фронті. І виводили людей з окупованих територій, допомагали їм грошима. Давали зі своєї кишені, щоб могли хоч кудись доїхати, бо в людей нічого не було. А там бабусі сиділи з онуками, дітьми. Їх треба було провести через заміновану територію, яка ще й прострілюється. Просила у мами грошей, щоб вона мені прислала, хлопці ходили знімали, бо треба була готівка. Люди дякували, цілували руки. Ця подяка компенсує усе.
НАМ ПОТРІБНА ЗБРОЯ
Найважче фізично - швидко пересуватися в спеку з важким спорядженням, яке носила на собі, каже Валентина.
- Вага моя 60 кілограмів, а вага на мені - 35. Ти не знімаєш спорядження, бронежилет, нічого, і тобі треба йти 15-20 кілометрів. Це фізично дуже важко, хоча коли адреналін, то іноді не задумуєшся про це все. А потім уже відчуваєш втому. Їжі не було майже, бо спека й нічого не береш із собою. Я на батончиках сиділа місяць. Сухпайки давали, і то раз в тиждень, бо на завдання не можемо їх брати.
Якось мали трохи вільного часу. Тоді "Лебідь" зварила казан борщу для побратимів.
- У нас був хлопець, який привозив посилки. Я попросила, щоб він привіз казан, картоплі, моркви. Зварила борщ - і в цей день отримала поранення. Працювали росіяни точково, але тільки я постраждала. Але нам цей борщ був такий смачний, бо не їли нормально місяцями. Хоча там нічого не було - шматочок сала хтось дав, мʼяса не було. І млинці з води, борошна й солі, робила на вогнищі на залізній штучці зі снарядів. Побратим досі каже: "Такого смачного борща ще ніколи не їв".
Спали в окопах, теж у повному спорядженні, не знімаючи шолом. Волосся не мила тиждень, згадує Валя.
- Думала, що з каскою разом зніму волосся, - жартує жінка. - Воно випало трохи, бо не розчісувалась. Тобто про гігієну немає що говорити. Коли були обстріли, то боялася тільки щоб не відірвало ногу чи руку, щоб не залишитись інвалідом.
Валентина вважає, що війна в країні надовго. Навіть якщо конфлікт перейде в більш спокійну фазу, за деякий час росіяни знову повернуться.
- Це вже не тільки Путін, а всі росіяни. Це наглі люди, які завжди будуть лізти, - зітхає важко "Лебідь". - Нам потрібна зброя, бо без неї погано.
Жінка працюватиме допізна, бо ще має власні замовлення. Поринає з головою в роботу, щоб не давати волю поганим думкам. Торохкотіння пошивних машин у цеху не стихає. Тільки іноді чути дзвінкий жіночий сміх у перервах на розмови.
ДОПОМОГА
Рух VETERANKA відкрив збір "Зима близько" для забезпечення 200 захисників та захисниць, щоб продовжувати ефективну боротьбу в умовах зими. Серед основних запитів: зимова зручна форма, берці, генератори, буржуйки, EcoFlow та набори медикаментів.
Зробити внесок:
Monobank: 5375411208272588
PayPal: [email protected]
Реквізити:
Найменування отримувача: БО БФ ВЕТЕРАНКА
Код отримувача: 45043389
Рахунок отримувача: UA863052990000026009005028382
Назва банку: АТ КБ "ПРИВАТБАНК"
1 
79692
Коментарі