![](https://static.gazeta.ua/img/cache/gallery/435/435190_1_w_570_lq.jpg?v=0)
![](https://static.gazeta.ua/img/cache/gallery/435/435190_2_a_135_100_lq.jpg?v=0)
![](https://static.gazeta.ua/img/cache/gallery/435/435190_3_a_135_100_lq.jpg?v=0)
![](https://static.gazeta.ua/img/cache/gallery/435/435190_4_a_135_100_lq.jpg?v=0)
![](https://static.gazeta.ua/img/cache/gallery/435/435190_5_a_135_100_lq.jpg?v=0)
В Індії мерців з усіх околиць привозять до міста Варанасі, щоб кремувати на березі священної річки Ганг. На узбережжі розташовані гхати - своєрідні храми зі сходами, що ведуть до води. Там проходять індуїстські церемонії і омивання.
Найбільший гхат в місті, що використовується для кремації - це Манікарніка. Тут кремують близько 200 тіл на день, а похоронні вогнища горять і вдень, і вночі. Сім'ї привозять сюди небіжчиків, померлих природною смертю. Мертвих одягають в яскраві сутани і прикрашають квітами, потім прив'язують до бамбукових нош і несуть занурювати в священні води Гангу. Потім мертвих укладають на піраміди складених у кілька рядів дров, і підпалюють.
У вогонь додають ароматичні масла і жертви. Коли тіло повністю згорає, а це відбувається за три-чотири години, прах кидають у Ганг. Жінки в церемонії участі не беруть, зате між вогнищ та учасників ритуалу бродять корови і кози.
Коментарі
1