Для більшості з 14 хворих на рак жителів столиці, які перебувають у хоспісі на Верховинній, 69 (Святошин), 2007 рік, напевне, буде останнім. Кияни-волонтери збирають їм подарунки до свят. "ГПУ" зустрічалася з волонтерами на Контрактовій, розмовляли годину. Жодного разу не почули від цих людей слова "помер" — лише російські "ушел", "отошел".
— Вони залишають цей світ у страшних муках. Хочемо якось допомогти хворим перенести їх, — говорить киянин Сергій Потанін, 23 роки.
Чоловік займається нерухомістю, одружений, має 10-місячного сина Олексія. Більшість із тих, хто допомагає хворим у хоспісі, бачили, як згасають від раку родичі, близькі та друзі. Але згадувати про це не хочуть. Такі рани — невиліковні, залишаються на все життя.
Програміст Наталя Давиденко, 24 роки, теж волонтер. На Верховинну приходить щодня. Прибирає, допомагає хворим. Грошей за це не отримує.
У хоспісі пригадують історію 24-річного киянина Андрія. Хлопець мав батьків, але через складні стосунки з ними в останні дні життя залишився самотнім. Одного разу Андрій зізнався, що ніколи в житті не отримував листів. Волонтери розмістили історію в Інтернеті. До Андрія почали писати кияни.
— Андрій уже відійшов. Але листи на його ім"я ще довго надходили в хоспіс, — каже Наталя Давиденко.
Державний хоспіс для хворих на рак існує п"ять років, він розташований на сьомому поверсі онкоцентру, має 14 палат. Фінансову допомогу закладові надає американка Єлизавета Глінка, родичі якої померли від раку. Одна з палат — дитяча. Кілька місяців там лежить у комі 7-річна Інна. Біля неї постійно чергують батьки та 2-річна сестричка.
— Аби зменшити страждання й біль, людям дають сильні наркотики, — каже Потанін. — Буває, допомоги потребують родичі, а не пацієнти. Людина змирилася, що скоро піде, а близькі не можуть жити з думкою, що вони нічого не змінять.
Поки що волонтери зібрали небагато подарунків. Серед них — книги Маркеса, Ірвіна, Павича, іграшки для Інни.
Можна передати печиво
На Новий рік мешканцям хоспісу збирають гроші на фрукти, солодощі, квіти, прикраси. Словом, на все, що може перетворити Новий рік на свято. Волонтери кажуть: якщо хтось із киян немає можливості купити або передати подарунок, то можна просто спекти печиво чи пиріг. Чекають на книги і відеокасети. Необхідні також гроші на матраци від пролежнів (один коштує $150–300). Усе це можна принести до хоспісу або передати Наталі Давиденко ((068) 702 96 27).
3 
7644
Коментарі
2