"Зарядімо бойовим" - що треба знати про походження української

"Давно час зробити відповідну експозицію в стінах собору-музею і включити цю інформацію до обов'язкового екскурсійного мінімуму – особливо для школярів. Це вартує багатьох пустопорожніх декларацій про державний статус і престиж української, які ми незрідка чуємо з вуст високопосадовців. Просто викиньмо холостий набій "хитромудрого хозарина" й зарядімо бойовим – зробімо так, щоб Ярослав "вистрелив", - вважає дослідник Олесій Редченко, пише "Народна газета".

У Русі-Україні часів Богдана Хмельницького іноземці фіксували 2 мови – типове явище для середньовічної Європи. Орест Субтельний констатує, що козацька ера – це "церковнослов'янська мова, яка все ще використовувалася в Україні як літературна" і "жива народна – руська". Посол Венеціанської республіки Альберт Віміна, що був у нас 1650-го, називав нашу країну – Україною, але мову – русинською (рутенською) - lingua Rutena.

"Літературні мови в Україні мінялися. Вони творилися, вживалися й виходили з ужитку", - наголошував лінгвіст Юрій Шевельов-Шерех.

Староцерковнословянську створив Кирило з Солуня близько 863 року, німецьку – Мартін Лютер своїм перекладом Біблії 1522-1542 років, італійську – Данте писаннями початку XIV ст.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Першу україномовну книжку писали 5 років

"Неможливо знайти таку дату для "живої" мови. Про історію певної "живої" мови можна говорити, відколи відбулася перша зміна, що не була спільною з сусідніми мовами. Хоча одна така зміна не дозволяє ще говорити про наявність нової мови. Справжня "жива" українська мова поставала та постала з праслов'янської, формуючися з VI до XVI ст." - вважав Шевельов.

Це доводять надписи на стінах Софійвського собору. Вони, на відміну від писемних пам'яток, взагалі непідвладні примхам переписувача. Видряпане на штукатурці надійно зберігається під пізнішими нашаруваннями олії впродовж століть.

Хоча видряпувати на стінах соборів було заборонено церковним статутом Володимира Великого, "порушники" знайшлися – від ремісників до князів.