22 травня 1919 року в Києві провели перше богослужіння українською мовою. Вона зазвучала у Військово-Микільському соборі, побудованому коштом гетьмана Івана Мазепи.
У часи Української революції тривала боротьба між прихильниками та противниками автокефалії Православної церкви. Ще 7 липня 1918 року проросійській більшості Всеукраїнського православного церковного собору вдалося виключити 82 проукраїнських делегатів. У квітні 1919 року прихильник автокефалії отець Василь Липківський сприяв проведенню другого збору, на якому ухвалили негайно розпочати утворення українських парафій.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Йдеться про повне розмосковлення церкви - міністр Іван Огієнко
Літургію 22 травня перед людьми відслужив саме Василь Липківський – майбутній митрополит УАПЦ. Урочистості супроводжував хор під керівництвом композитора Миколи Леонтовича.
"На всеношній службі Божій зібралася така сила народу. Не тільки в соборі, а й навкруги нього було тісно. Весь народ плакав, чуючи Апостол, Євангелію, Псалми рідною мовою. Всі відчували, що це вперше після віків неволі "моляться на волі невольничі діти", як передбачав Шевченко", - згадував Липківський.
Врешті священник став настоятелем Софійського собору і ще активніше почав боротися за створення українських парафій. Взявся за переклад богословських та літургійних текстів українською мовою. За усе це його заочно піддали Всеросійському церковному суду.
У відповідь Всеукраїнська Церковна Рада закликала ігнорувати російський єпископат. Розпочалася підготовка до проголошення автокефалії.
Гетьман Української держави Павло Скоропадський узаконив автокефалію Української православної церкви 12 листопада 1918 року. Виходив з твердження, що в незалежній державі має бути власна церква.
У ті часи за незалежність від Московського патріархату виступали миряни та частина духовенства. Спротив чинили вищі ієрархи, переважно єпископи-росіяни. Вони заперечували автокефалію, утім погоджувались на обмежену автономію від Москви. Центральна Рада майже не надавала підтримки прихильникам автокефалії, не бачила у них союзників державотворення. Питання стали другорядними й під час війни з більшовиками.
Захопивши владу 1918 року, гетьман Павло Скоропадський підписав Закону про тимчасовий державний устрій України, що визнавав православну віру головною. Повну незалежність церкви заперечував. Підтримав автономію за умови нерозриву із Москвою і Московським патріархом.
3 
1
Коментарі