На кухню купують п'ять ножів

Дерев'яний інструмент всотує жир

— Кухня — не лише обличчя господині, а й місце, де вона часто працює, — каже киянин 36-річний Кирило Стельмах, консультант магазину побутової техніки. — Для першого важливі красиві якісні меблі, оздоблення, елементи декору й затишку. Для другого — зручний і якісний інструмент.

Радить, як обрати приладдя на кухню.

— Не варто купувати за залишковим принципом, — додає. — Дешеві речі — викинуті на вітер гроші. Ними важко працювати, швидко ламаються. Зрештою доведеться придбати якісні.

Кухонні прибори виготовляють із надміцного пластику, алюмінію, нержавіючої або хромнікелевої сталі, сплаву вуглецю і заліза, кераміки.

— Інструменти повинні не мати різкого запаху — металу, пластику чи фарби, — веде далі. — Якщо такий чути, навіть не беріть інструмент в руки. Не зважайте, якщо продавець каже, що вивітриться.

Кухонні прибори поділяють на святкові й щоденні.

— Святкові ложки й виделки купують важкі, блискучі, відполіровані до дзеркала, — говорить Кирило Стельмах. — Беруть набір на шість персон, де для кожного є велика й чайна ложки, виделка та ніж. Усі — однакового стилю. З узорами й візерунками вже не модні. Якщо хочеться саме таких, обирайте без позолоти.

Святковий кухонний набір ховають після застілля. Користуються приборами щоденного вжитку.

— Купуйте ті, що продають поштучно, — каже Кирило Стельмах. — Щоб можна було докупити й не виглядали розпарованими. Відполіровані зручно мити. Виделки мають бути гострі. Найкращий матеріал — хромонікелева сталь. Такі блищать рівномірно, на них не видно патьоків.

Розповідає, як обирати ножі.

— Не підійдуть готові набори, — говорить. — Як один чи два зіпсуються, виглядатимуть розпарованими. На кухні треба п'ять ножів. Перший — універсальний великий, довжиною 30 сантиметрів і завширшки 3,5–4 сантиметри. Другий — універсальний малий, завдовжки 20 сантиметрів і шириною 2. Третій — для чищення овочів, довжиною 5–7 сантиметрів, шириною леза 1,5 сантиметра та із загнутим кінцем. Ним зручно знімати шкіру, вирізати гниль, узори. Четвертий — для хліба, з довгим вузьким лезом із зубчиками. Таким зручно різати м'які булки. П'ятий — сирний, ніж із отворами в лезі. До нього не прилипають продукти.

Головне в ножі — матеріал леза.

— Нержавійка дешева, не вимагає особливого догляду, — каже Кирило Стельмах. — Але м'яка, швидко тупиться, може тріснути. Ніж із сплаву заліза й вуглецю міцніший, довго лишається гострий, витримує натиск. Проте може окислюватися, мутніти. Міцніша — гартована сталь. Довго зберігає гостроту, але її важче наточити. Ще кращі ножі з титанового сплаву або кераміки. Проте такі дорогі.

Після ложок, виделок і ножів обирають лопатки, щипці, ножиці для птиці, відкривачки, качалки, кухонні дошки.

— Лопатки бувають дерев'яні, пластикові, силіконові, сталеві й керамічні, — говорить Кирило Стельмах. — Краще мати кілька. Для сковорідки з антипригарним покриттям підійде зігнута силіконова, з прорізами для стікання жиру. Не всотує запахів, не дряпає посуду, її легко мити. Рівною дерев'яною лопаткою зручно шкрябати по каструлі, щоб не підгоряла каша. Але вона всотує жир, її важко мити, часто треба замочувати в оцті. Керамічна підходить для подачі на стіл.

— Замість лопатки зручніше користуватися щипцями, — говорить 43-річна Світлана Соколова, шеф-кухар столичного ресторану "Креп де Шин". — Бувають із силіконовими кінчиками й гумовими накладками, які не ковзають в руках. Стійкі до високої температури, ними можна перевертати м'ясо в духовці.

Світлана радить купити ручний вінчик для збивання яєць чи рідкого тіста.

— Потрібен, щоб не вмикати міксер щоразу, — додає. — Вінчики бувають пластикові й сталеві. Ними зручно працювати, легко мити.

Радить мати на кухні кілька черпаків.

— Великий залізний — для рідких страв, менший пластиковий — для каш і соусів, — каже Світлана Соколова.

Товкачки для пюре бувають сталеві, пластикові, дерев'яні та з тефлоновим покриттям. Виготовляють у формі зигзага, диска з отворами або решітчастого прямокутника.

— Для каструль з антипригарним покриттям підійдуть дерев'яні. Пластикові гнуться. Тверді сорти картоплі чи моркви розминають металевими товкачами.

Вакуумний штопор виштовхує пробку зсередини

— Раніше були лише гвинтові штопори, так звані сталеві черв'яки, — каже 36-річний Кирило Стельмах, консультант магазину побутової техніки. — Технології пішли вперед.

Електричний штопор працює від акумулятора чи батарейок. Мікродвигун сам витягає пробку, не потрібно докладати зусиль. Такий коштує від 500 грн.

— Вакуумний штопор пробиває пробку голкою, закачує у пляшку повітря, — продовжує Кирило Стельмах. — Там утворюється надлишковий тиск, пробка вискакує.

×