Будинки оздоблюють бетонною ліпниною

 

Декор вирізають стамесками

— Бетонною ліпкою захопилася випадково. 10 років тому знайомі оздоблювали камін. Взяли мене, щоб подивилася, як це робиться. Майстер поділився секретом розчину з цементу, піску та клею. Пообіцяла не видавати пропорції, — розповідає 45-річна Марина Боровик із села Водяне Звенигородського району Черкаської області.

— Ми тоді купили будинок і теж поставили камін. Захотіла його оздобити. Наліпила навколо каміна силуети стовбура дерева й велике каміння. Висихало два дні. Потім ножиками та стамесками зробила чіткі контури. Покрила німецькою фарбою, стійкою до високих температур і вимивання.

Бетонними наліпками оздобила льох і літню ­кухню.

— На стінах льоху виліпила "каміння". На кутах — обмотані ліанами стовбури дерев. Оздоблювала до п'ятої вечора. Тоді йшла працювати в клуб. Контури вирізала вночі під лампу. Розфарбувала. Зараз дивлюся, що могла зробити краще.

Також прикрасила вікна в літній кухні.

— Старі були з багатьма поділками для шибок. Замінила їх на так звані євровікна. В коробки вставила вітринне скло. Зробила відкоси. Стіни веранди вирішила оздобити наліпкою з бетону. Стару ­фарбу позбивала сокирою. Виліпила дерево з розлогими гілками, які лягають на фронтон. На кутах зробила колони, — каже Боровик.

Стіни пофарбувала емульсіонкою, а узор — стійкою до вигорання німецькою фарбою.

— Перед кухнею не було дашка. Щоб облаштувати накриття, чоловік вкопав стовпа. Навколо нього зі старої цегли я вимурувала колону. Обліпила її "камінням". Зверху на колоні зробила з цементу "клітку" для світла. Внизу вимурувала дві сходинки для вазонів. Усе розфарбувала.

Також зі стовбурів дерев бензопилкою вирізає скульптури.

— Якось біля клубу вітер зламав стару вільху. Пеньок був заввишки 1,8 метра. В діаметрі такий, що обхопити не могла. Якраз тоді у клуб на семінар мали приїхати аграрії. То швидко з головою села вирішили з пенька зробити скульптуру. Працювала бензопилкою. Було важко її втримати. Руки гули, але справилася. За 2 години вирізала бородатого діда. Кілька років скульптура стояла без покриття. Коли потемніла, нанесла фарбу, що залишилася після ремонту клубу.

У своєму дворі вирізала скульптури лелек зі старої яблуні й діда — з горіха.

— Стовбури були заввишки в мій зріст. Теж працювала бензопилою. Скульптуру з лелеками покрила лаком. За кілька років розфарбувала. Згодом стовбур у землі згнив і фігура почала гойдатися. Її віддала знайомим на дачу, — додає Марина Боровик. — За хатою спиляли абрикосу. Рік лежала, не було нат­хнення. А тоді за три дні вирізала дівчину у віночку. Скульп­­­­туру підправляла фрезером для нігтів. Розфарбувала. Статую видно з дороги. Всі кажуть, коли не глянеш, ніби хтось там стоїть.

×