Юліанський календар додавав зайвий день

Указом царя Петра I в Росії замість літочислення від "сотворіння світу" 15 грудня 1699 року введено юліанський календар. Відлік і святкування нового року перенесено з 1 вересня на 1 січня. А відлік років "від Різдва Христового": слід за 31 грудня 7298 року "від Сотворіння світу" в Росії почалось 1 січня 1700 року.

Юліанський календар запроваджений з 1 січня 45 р. до н. е. Юлієм Цезарем наприкінці 46 р. до н. е. За юліанським календарем тривалість року складає 365¼ діб, де чверть доби враховується високосним роком кожен четвертий рік. очність юліанського календаря невисока: кожні 128 років накопичується один додатковий день. До середини 20 століття практично всі країни світу користувалися григоріанським календарем.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Новий рік три століття тому починався з вересня

Петровська реформа 1700 року змінила початок відліку літочислення, проте залишила в силі Юліанський календар, оскільки він служив деяким додатковим бар'єром для злиття Росії із західним християнським і мирським світом. Однак уже в XIX столітті в торгових і політичних зв'язках із зарубіжжям частина російського суспільства і чиновництва стала піддаватися загальноєвропейській нормі григоріанського календаря. Новий стиль поряд зі старим почав застосовуватися в міжнародних відносинах і в діловому листуванні відповідних відомств.

В Україні у складі Речі Посполитої з 1582 р. у документах застосовували Григоріанський календар до її анексії Московським царством у XVII ст., крім Волині, Галичини. Перехід на григоріанський календар було запроваджено в Українській Народній Республіці з 16 лютого 1918 року — цей день стали вважати 1 березня 1918 року.

×