![1959, фото з архіву Вікторії Жук. Загальний вигляд Труханового острова з боку Набережного шосе. У 1945 р. Рада Міністрів Української РСР і ЦК КП України постановили створити на Трухановому острові парк культури і відпочинку. Загальна площа цього парку після повного освоєння території склала близько тисячі гектарів, а архітектурно-планувальна композиція була заснована на збереженні природних ландшафтів.
Центральною частиною парку став пляж, розташований обабіч від пішохідного мосту, який з'єднує острів з містом, і спортивне містечко. Далі, в глибині острова - паркова зона тихого відпочинку з мальовничими галявинами та окремими гайками](https://static.gazeta.ua/img/cache/gallery/502/502919_1_w_570_lq.jpg?v=0)
![1969, станція "Алиє паруса" на Русанівці надавала напрокат веслові човни та одномісні гідропеди. Двоє щасливчиків крутять педалі, а кілька людей під козирком станції чекають своєї черги. Праворуч видно вільні човни, але публіка, судячи з усього, жадає покататися саме на водному велосипеді](https://static.gazeta.ua/img/cache/gallery/502/502919_2_a_135_100_lq.jpg?v=0)
![1978, фонтани на Русанівському каналі. До кінця 1970-х канал уже "забрали в граніт". А спочатку, коли масив будувався і канал не був до кінця упорядкований, укоси біля нього були з намитого піску](https://static.gazeta.ua/img/cache/gallery/502/502919_3_a_135_100_lq.jpg?v=0)
![1962, загальна площа Пуща-Водицького курортного парку становила в 1960-і близько 900 гектарів. Найбільш упорядкована його центральна частина на площі 20 гектарів розміщувалася між головним входом (у районі сьомий трамвайної лінії) і системою водойм з прилеглими до них ділянками лісопарку.
У парку були побудовані кінотеатр, бібліотека-читальня, танцювальний майданчик. На озерах-хороші пляжі, влітку працювала прокатна човнова станція, а взимку - станція прокату лиж і ковзанів. З боку селища парк був обгороджений дерев'яної парканом, а решта території зливалася з прилеглим лісом](https://static.gazeta.ua/img/cache/gallery/502/502919_4_a_135_100_lq.jpg?v=0)
![1970, відтоді, як правий і лівий берег Києва в 1965 р. з'єднав міст метро з проміжною станцією метрополітену "Гідропарк", ця зона відпочинку стала найпопулярнішою у киян. До революції тут була Передмістна слобідка, де жили селяни, робітники заводу "Арсенал і" обслуга "Ланцюгового мосту", хоча територіально район належав до Чернігівської губернії. У 1920-1930-і рр. на острові почали досить велике комунальне будівництво, проклали нові вулиці. вже тоді, у довоєнні роки, Слобідка була приваблива для киян як місце відпочинку. У 1941 р. міст, що з'єднує правий берег і Слобідку, був підірваний частинами Червоної армії, які відступалиЖ, а в 1943 р. нацисти практично дотла спалили селище. Після війни влада вирішила не відбудовуватиу Передмостову слобідку, а відвести місце під зону відпочинку і створити тут парк культури та відпочинку "Гідропарк", який почав функціонувати в 1960-і роки, а офіційно був відкритий 1 квітня 1973-го](https://static.gazeta.ua/img/cache/gallery/502/502919_5_a_135_100_lq.jpg?v=0)
Як змінилися київські пляжі після війни? Та власне самі пляжі змінювалися мало, а от доступ до них дійсно став іншим.
Видавництво "ВАРТО" опублікувало чергову серію історичних фотографій. Цього разу - післявоєнні знімки пляжних місць Києва.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Нудистські пляжі в Києві з'явилися у 1918 році
"Після війни географія київських пляжів змінилася не дуже значно, але їхня якість стала набагато кращою. По-перше, Труханів острів і колишня Передмістна слобідка (Гідропарк), втративши статус житлових селищ, перетворилися на паркову зону, по-друге, з часом були побудовані мости, які полегшили доступ до їхніх пляжів, по-третє, облаштували пляжі на багатьох київських озерах і побудували обвідний канал на Русанівці, вздовж якого теж можна було купатися і загоряти. Так тривало до 1986 року. Після Чорнобильської катастрофи кілька років київські пляжі були напівпорожніми", - сказано в коментарі до фото.
Коментарі
3