10 березня 1787 року у сім'ї кріпака в селі Головчинці - сьогодні село Кармалюкове на Вінничині, народився Устим Кармалюк. Він був ватажком селянського руху в 1813-1835 роках. Його прозвали шляхетним розбійником та українським національним героєм, який захищав кріпаків від свавілля панів. Повстання, у якому брали участь близько 20 тис. селян, охопило все Поділля та суміжні з ним райони Бессарабії, Волині та Київщини. Здійснили понад 1 тис. нападів на маєтки поміщиків.
У 17 років Кармалюка забрали до двору поміщика Пігловського, де він працював двірником. 1806 року його 1-ю дружиною стала Євдокія Ясишина, з якою він виховував сина Івана і доньку Настю. Через 3 роки жінка померла. Ще через 2 роки одружився вдруге з кріпачкою Марією Щербою, яка народила чоловікові 3 синів: Остапа, Івана і Тараса.
Устим був непокірний і відверто дорікав панові за тяжкі умови праці. 1811-го Кармалюк утік з-під варти, куди його відправили через те, що кріпак не дозволяв керувати собою. Коли йому виповнилося 25 років, Пігловський віддав його в царську армію на 25-річну службу.
На початку 1813-го дезертирував з 4-го уланського полку, який був у Кам'янці-Подільському, та повернувся на батьківщину. Утік разом з Данилом Хроном, який впродовж наступних років був його спільником. Устим очолив ватагу кріпаків та військових-дезертирів, які нападали на маєтки панів, забирали в них майно та роздавали знедоленим селянам.
Навесні 1814-го Кармалюка спіймали і засудили до 500 ударів шпіцрутенами. Після цього відправили до кримського штрафного батальйону. Йому вдалося втекти з-під варти дорогою до Криму. Того ж року Кармалюк очолив повстання селян проти дворянства, які розгорнулися в Літинському, Летичівському та Ольгопільському повітах.
1817 року Кармалюка схопили жандарми. Він був засуджений до смертної кари. Згодом її змінили на 25 ударів батогом, тавруванням обличчя "указними знаками" та засланням до Сибіру на 10-річні каторги. Під час етапування він утік із В'ятської в'язниці.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Справа Кармелюка та документи УНР - архів показав унікальну колекцію
Навесні 1819-го повернувся на Поділля, де продовжив боротьбу з панами. Кармалюк хотів перебратися до Бессарабії. Його дружина Марія не схвалила цей план, тому він залишився.
До піймання ватажка повстання долучається місцева шляхта. Під час облави Кармалюка схопили. Видав себе за солдата з Костроми: під час слідства скористався знаннями російської мови та відповідними документами. На допиті в Літинському нижньому земському суді була присутня родина ватажка. Кармалюка видав син 8-річний Остап, який кинувся батькові в обійми.
Після того, як його відправили під варту в Кам'янець-Подільську фортецю, ватажок повстання разом з іншими в'язнями здійснив свою 4-ту втечу, під час якої зазнав поранення і його схопили. Був прикутий до кам'яного стовпа у вежі Юлія ІІ, яку згодом назвали Кармалюковою. За спробу втечі взимку 1824 року його покарали 101 ударом батога, затаврували розпеченим залізом і заслали до Сибіру на вічну каторгу.
У березні 1825-го Кармалюк втік з Ялуторовської в'язниці. Через 2 роки його знову заарештували і відправили в Сибір. Восени 1830-го він здійснив нову втечу. У листопаді 1833 року уряд створив так звану Галузинецьку комісію.
22 жовтня 1835 року Кармалюка срібним ґудзиком застрелив шляхтич 18-річний Федір Рудковський. Тільки так можна було вбити чаклуна, яким у народі вважали ватажка повстанців. Щоб залякати непокірних селян, тіло Кармалюка кілька днів возили селами. Його поховали в місті Летичеві за міським цвинтарем - без попа, хреста і труни.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Убивці Устима Кармалюка цар подарував перстень з діамантом
У селі, звідки родом народний месник, після резонансної судової справи рідня Кармалюка була змушена відмовитися від свого прізвища задля уникнення репресій. Переважна частина взяла собі прізвище Карман. Таке прізвисько мали соратники Устима.
Після того, як село перейменували на Кармалюкове 1955 року, майже всі Кармани повернули справжнє прізвище.
Загін Устима Кармалюка діяв і як "соціальна швидка допомога" для селян Поділля, і як засіб з'ясовування стосунків між селянами-сусідами. За перші 10 років діяльності Кармалюка із 35 нападів 24 було скоєно на селянські господарства. До загону входило чимало поляків, росіян та євреїв. Були дворяни та шляхтичі. Завдяки налагодженим зв'язкам з місцевим криміналітетом і польськими та єврейськими крамарями Кармалюк залишався невловимим довгий час.
2 
1
Коментарі