Вбивство Симона Петлюри у Парижі у травні 1926-го викликало занепокоєння в російсько-єврейських колах Франції. Вони переймалися якби ця подія не роздратувала французьку владу й не позначилася на їхньому становищі. Із перших днів говорилося, що цей злочин незрозумілий, як з погляду його давності, так і тому, що Петлюра особисто не був причетний до погромів. Однак згодом з'ясувалося, що вбивця Самуїл Шварцбард – французький підданий і це дещо збило напругу.
На захист Шварцабрда вииступило впливове єврейське лоббі – єврейські організації в Лондоні утворили Комітет допомоги Шварцбарду, котрий організував цілу низку публічних заходів в підтримку Шварцбарда, у т.ч. із залученням жертв єврейських погромів та відомих єврейських діячів. Єврейські організації провадили збірку коштів, а також ініціювали в європейській пресі потужну інформаційну кампанію з "відбілення" Шварцбарда – месник за кривди свого народу, добропорядний громадянин Франції, французький вояк і патріот, зразковий сім'янин, носій усіляких людських чеснот.
1 червня 1926 року авторитетний паризький часопис "Котідьєн" опублікував статтю відомого французького романіста й члена Ліги прав людини Франсіса Карко, наближеного до єврейських еміграційних кіл, в якій містилися звинувачення Симона Петлюри в єврейських погромах. В іншому чекістському донесенні повідомлялося, що "Группа еврейских волонтеров, принимавших участие в войне на французском фронте, во главе которой стоит Крукер, постановила добиться привлечения представителя этой группы, как свидетеля в деле Шварцборда, чтобы осветить личность Шварцборда с лучшей стороны, как честного товарища, хорошего солдата и стойкого националиста, которого до болезненности возмущали погромы петлюровцев".
Закиди в адресу Шварцбарда часто сприймалися єврейською громадою за спроби заперечення або ж виправдання погромів, насправді великої трагедії цього народу, упередженості щодо нього, тобто антисемітизму. Не було одностайності щодо акту Шварцбарда і в самих єврейських колах. Приміром, в липні 1926-го газета "Наша речь" повідомляла про інцидент, який трапився на зібранні єврейських літераторів, артистів й художників в Парижі. Обговорювалося питання як єврейська громадськість має реагувати на вбивство Петлюри. Один з присутніх наважився дорікнути Шварцбарду. У відповідь відомий єврейський письменник Шолом Аш заявив: "Я думал, что нахожусь среди порядочных людей, таких же как Шварцборд, но я ошибся, дай бог нам побольше таких людей как Шварцборд, тогда не будет места погромам" і спробував залишити зал зібрання.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Симона Петлюру вбили за зв'язки з поляками
22 липня 1926 року в Єврейському еміграційному клубі "Шолом Алейхем" мав виступити з лекцією про Симона Петлюру та єврейські погроми Ілля Черіковер, відомий єврейський журналіст, один із найбільш активних членів комітету захисту Шварцбарда. В його розпорядженні знаходився так зв. "погромний архів" - документи громадських і урядових організацій щодо єврейських погромів в Україні й Білорусі. Публіка очікувала на оприлюднення сенсаційних фактів. Черіковер інтригував, попередивши присутніх, у т.ч. журналістів, що все, що він говоритиме – таємниця і попросив зберегти її. А саме, що ще до війни Симон Петлюра переклав з російської драму Євгена Чірікова "Євреї", у передмові до якої тепло й співчутливо відгукувався про трагедію єврейського народу в Росії. Що Володимир Винниченко в одній зі своїх книг звинувачував Петлюру в організації єврейських погромів. Що витрати на ведення процесу зі сторони прихильників Петлюри покриватиме польський уряд. Лише останнє, та й то досить умовно, могло претендувати на сенсацію.
На хвилю звинувачень в адресу українських повстанців відреагував окремою статтею Нестор Махно. Апелював до єврейської спільноти, доводячи безпідставність закидів щодо власної участі в погромах. Стверджував, що тільки "дрібнобуржуазна петлюрівщина" могла учиняти погроми, але аж не він сам і не знайдеться жодного єврея, який би довів з документами в руках, що Махно учиняв погроми і що безпристрасний суд історії скаже своє слово. Незабаром в газеті, як переповідали чекісти, з'явилася відповідь єврейства: "Таким мелкотравчатым "Батьками" история не будет заниматься, а что "батько Нестор" переживает свою историю. Ему да завидно, что о нем "батько" никто не говорит и его забыли, а Петлюра стал героем дня и в заключении было написано "спите спокойно, батько Нестор", никто Вас не тронет, на таких батьков не стоит терять пуль таких Шварцбордов".
Під впливом масштабної антипетлюрівської кампанії суспільні настрої у Франції й інших європейських країнах стали змінюватися не на користь уенерівців: ширилося переконання в безкарності Шварцбарда, а також, що на майбутньому судовому процесі судитимуть не вбивцю, а загиблого Симона Петлюру. "Генеральная Рада в Париже и УЦК в Варшаве ужасно обеспокоились мнением граждан Парижа, что Шварцбард без сомнения будет оправдан и, кроме того, документальные данные, собранные следователем не говорят в пользу Петлюры".
Очевидно під шалений тиск потрапили й перші особи Франції. Чекісти відзначали, що 5 липня 1926 року вдову Симона Петлюри Ольгу Петлюру відвідав Пті, особистий секретар екс-президента Франції Александра Мільєрана.
"Вдову Петлюры посетил Пти, личный секретарь Мильерана в понедельник 5 июля. Интересовался получить исчерпывающий ответ по поводу посещения в Киеве Петлюры депутатами евреев, которую Петлюра не принял. Вдова отрицала категорически этот факт, заявив, что она была в курсе всех дел мужа". В іншому чекістському донесенні зазначається, що Александр Мільєран наважився захищати Петлюру, однак під тиском своїх однопартійців відмовився від цієї ідеї. "Со слов Гусареско и Глейза я узнал, что в Париже будет суд за убийство Петлюры, но он будет носить характер суда над Петлюровщиной, а не над Шварцбордом. По газетным сведениям Мильеран взялся было защищать Петлюру, но после нападок на него со стороны своей партии отказался. Украинские студенты в Праге устроили сбор для "увековечения" памяти Петлюры.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 103 українські емігрантські організації об'єдналися після вбивства Петлюри
Абсурдність ситуації, що склалася, досить тонко описана в "Листі російського монархіста", який розповсюджувався в Бессарабії сотником Міткевичем й був перехоплений чекістами. Його автор росіянин-монархіст, що всією душею ненавидів Петлюру, вважаючи його ворогом Росії і бажаючи йому смерті, але дивувався позиції єврейських організацій і французького суспільства. "Ювелир Шварцбурд, бывший русский еврей, давно уже натурализовавшийся во Франции, среди белого дня в Париже уб[ивает] проживавшего там в качестве частного лица Симона Петлюру, которого он до того в глаза не видел. И вот уже работает в Париже какой то еврейский Комитет, собирающийся доказывать, что Петлюра делал еврейские погромы. Уже нанят знаменитый адвокат для защиты убийцы, уже летят во все концы мира известия о том, что Шварцбурд – необыкновенная личность, наделенная всеми возможными добродетелями (скромный, добрый, честный, храбрый и т.д. и т.д.) и еще горячий французский патриот, герой великой войны, чуть ли не спаситель Франции в боях на Марне и под Верденом. Французским судьям остается только встретить его аплодисментами и выразить ему свою глубокую благодарность и уважение.
Но оправданием убийства далеко не оправдываются цели и желания еврейского комитета. "Дело не Шварцбурда, – это будет суд над Петлюрою", – открыто говорят евреи и говорят это во всех концах мира и говорят это с первого же дня получения известия об убийстве. А у Шварцбурда, извольте ль видеть нет сообщников, он действовал один, за свой страх… Неужели это не страшно. Но это не все еще. "Суд над Петлюрой". То-есть вот какой суд: кем то произнесен приговор смертный над Петлюрой, этот приговор приведен в исполнение, а теперь будут судить не убийцу, а убитого и эта, только эта последняя часть суда "над Петлюрой" предоставлена французским судьям, – какая честь для них…".
Галузевий державний архів Служби зовнішньої розвідки України оприлюднив на своєму сайті понад 5 тис. сторінок архівних документів. Серед них багато матеріалів всесоюзної та української закордонної розвідки за 1925-1932 роки. Вони стосуються української політичної еміграції в країнах Західної Європи: донесення агентури, спецповідомлення, інформаційні довідки, документи українських органів влади, громадських організацій та діячів.
Значна частина матеріалів стосується Голови Директорії та Головного отамана військ та флоту УНР Симона Петлюри - повідомлення про вбивство, донесення про настрої серед української та російської еміграції, стеження за уенерівськими діячами, які брали участь в підготовці до судового процесу над вбивцею Самуїлом Шварцбардом. Є інформація про зміст документів, зібраних уенерівцями для судового процесу. Це дозволило адвокатам Шварцбарда підготувати стратегію захисту і зібрати контраргументи, які б сіяли сумніви у достовірності української версії. На основі даних розвідки готували відверті маніпуляції думкою присяжних-французів, котрі були мало обізнані з перебігом подій недавньої історії України.
7 
1
Коментарі