4 березня 1877 року на сцені Большого театру в Москві відбулася прем'єра балету Петра Ілліча Чайковського "Лебедине озеро". Авторами лібрето були директор московських театрів Володимир Бегичев і артист балету Василь Гельцер, а постановником - балетмейстер Вацлав Рейзінгер. Важко повірити, але прем'єра єдиної прижиттєвої постановки композитора успіху не мала. Це був майже провал. Серед причин фахівці називають слабку хореографію, яка і визначила холодне сприйняття спектаклю публікою і критикою. Лише через вісімнадцять років, уже в Санкт-Петербурзі, в хореографії Петіпа й Іванова балет вразив і глядачів, і критиків. З тих пір "Лебедине озеро" стало класикою світової хореографії та головним спектаклем кращих балетних сцен світу.
Версія Петіпа-Іванова стала класичною. Вона лежить в основі більшості наступних постановок "Лебединого озера", крім модерністських. Найчастіше використовується канонічна хореографія білого акту і "чорний" Pas d'action Маріуса Петіпа. Але вплив петербурзької постановки на всю подальшу долю балету набагато більший. У ній були закладені основні традиції, що визначають підхід балетмейстерів до авторського тексту П.І. Чайковського. Вільний перегляд лібрето і настільки ж вільна перекомпоновка партитури з поповненням її фрагментами небалетної музики Чайковського увійшли в театральний побут. На сьогоднішній день з усіх існуючих редакцій балету навряд чи знайдуться хоча б дві, що мають зовсім однакові театральні партитури.
Для жителів пострадянського простору спектакль "Лебедине озеро" став одним із символів Серпневого путчу 1991 року, оскільки під час подій постановку саме цього балету транслювали всі телеканали.
2 
1
Коментарі