Злиднів можна вигнати з хати свяченим маком

Художниця Олена Кульчицька зобразила злидні такими, як їх змальовують народні перекази

"Злидні — то нечиста сила, — каже Марія Абрамова, 57 років, із Зінькова на Полтавщині. — Якщо вони напали на якусь хату, в ній враз перестає усе вестися. Злидні ходять з бідою. Правду кажуть, що не сама біда ходить, а діток із собою водить".

На хату злидні нападають великими гуртами, аж до 12. Це — малі, худі та скрючені створіння у великих брудних чоботях і шапках. Вони кудлаті, як коти чи собаки, вередливі, злі й горласті. Злидні постійно голодні та ненажерливі. У пошуках їжі перевертають усе в хаті, пхають носа до кожного горщика, крадуть у курей яйця, нищать худобу. Від них миттєво скисає молоко, підгорає каша, псується хліб у діжі, б"ється посуд і рветься одяг. Злидні приносять таку шкоду і збитки у господарстві, що сім"я, в якій вони оселилися, враз біднішає.

Напасти можуть без видимої причини, а можуть завестися в людей, які аж занадто мріють розбагатіти. Колись говорили, що вони чіпляються й тих, хто працює під час їжі. Насилають їх відьми й заздрісники. У селянській хаті злидні кублилися в запічку або під піччю.

— А в теперішніх квартирах вони живуть по кутках, — додає Марія Абрамова. — От коли приносили з церкви свічку, підносили до кутків, а свічка гасла ні з того ні з сього — значить, там єсть злидні.

Позбутися їх важко: "Впросилися злидні на три дні, а й у три роки не виженеш".

— Щоб їх вигнати, треба всю хату свяченим маком обсипати, — радить Марія Андріївна. — Особливо по кутках — навхрест сиплять мак і кроплять свяченою водою. І ще: в хаті не повинно бути жодної краденої речі. Від злиднів оберігають також освячені в церкві вінки і ржавий ніж, заткнутий у поріг хати. Але найсильніше — злагода в сім"ї.

А ще злидні люблять лінивих і не люблять працьовитих. Розповідають, що якось прийшли вони до одного дядька й питають:

— Що ти, чоловіче, робиш?

— Ору.

— І будем їсти?

— Ну, треба спочатку поорати, посіяти, хліб виростити.

— І вже будемо їсти?

— Та ще треба хліб зібрати, скласти в копи, перевезти до обори.

— І тоді будемо їсти?

— Так ще треба обмолотити й намолоти борошна.

— Тоді й будемо їсти?

— Ще ж треба жінці вчинити хліб, вимісити, спекти його!

Так довго чекати злидні не захотіли й відчепилися. Бачать — лежить у полі дядько, відпочиває.