"Мій дядько, Рожок Володимир Андрійович, був затятим старим голуб"ятником, тримав у дворі голуб"ятню, — розповідає 60-річна Лариса Добривечір із Музею історії Києва. — Жили ми на Лук"янівці — Дмитрів провулок, 4 — у районі Татарки. Родичі розповідали, що коли німці видали указ про знищення голубів, він спочатку ховався. Але потім таки змушений був їх усіх власноруч убити. Сидів і плакав: скручував голубам шийки, а по щоках текли сльози".
Наказ знищити в Києві голубів німецький комендант міста генерал-майор Курт Ебергард видав 22 жовтня 1941 року. Оголошення розвісили по Києву, а 25-го — за день до закінчення терміну виконання — надрукувала газета "Українське слово", що виходила за часів окупації.
— Голубів-поштарів могли використовувати для зв"язку між шпигунами в Києві та радянською військовою розвідкою, — пояснює києвознавець 71-річний Дмитро Малаков, який у ті роки перебував із родиною в місті.
— Це сьогодні в кожного в кишені мобілка, а тоді для термінової передачі інформації використовували голубів. Хазяїн голуб"ятні, за наказом, сам їх і мусив знищити. Тоді, восени 1941-го, ніхто не став би розбиратися, якої породи в нього голуб — м"ясної чи поштар. Поліція ходила по дворах і перевіряла, чи виконано наказ.
5 
35413
Коментарі