Один раз у житті кожна вавилонська жінка мусила сидіти у храмі богині Іштар-Астарти й "віддавати себе чужим людям" за гроші. Давньогрецький історик Геродот (490–425 рр. до Р. Х.), пишучи про це, називає культову проституцію "потворним звичаєм".
Про подібний звичай у персів пише інший історик, Страбон. "Дочки-діви" займалися культовою проституцією з 12 років. "Вони поводяться зі своїми коханцями так зичливо, що це їх навіть розважає", — зазначає. Культова проституція була відома і в інших частинах Стародавнього світу. У тому числі й серед "обраного народу" — євреїв. У Старому Завіті є з десяток місць, де вжито слово "к"адеш" на позначення чоловіків і жінок, що торгували собою. У п"ятій книзі Мойсея — Второзаконні — чоловікам-повіям заборонено жертвувати свої "псячі гроші" на храм.
Останнім часом низка істориків повернулися до теми храмової та вуличної проституції у Стародавньому світі. Щодо існування першої дедалі більше науковців висловлюють сумніви і вважають "еротичні казки" дещо перебільшеними. А жінки-дослідниці навіть пишуть, що храмової проституції не існувало взагалі, як-от американка Джулія Ассанте. Вона називає відомості про повій при храмах "чоловічою фантазією". Усе нібито почалося з наклепів, які давньогрецькі письменники вигадали про сусідні народи, аби довести їхню моральну "неповноцінність".
Помірковані вчені все-таки наполягають, що це явище справді було. Серед доказів — доведені факти існування храмів, при яких діяли публічні будинки. Дослідник економічної історії Сходу Морріс Сільвер пише, що жерці, збираючи гроші з прибутку, фактично виступали сутенерами.
Якщо про храмову проституцію сперечаються, то існування вуличної ні в кого не викликає сумнівів.
У долині Єфрату в Месопотамії дівчата приймали клієнтів прямо в будинку батьків. Розплачувалися з ними м"ясом поросят, стверджує одна з глиняних табличок, розкопаних археологами. Єгипетські повії втирали олію в тіло своїх клієнтів. Про це часто писали в давніх папірусах. У Єгипті навіть існувала приказка: "Чоловік може злучатися краще, ніж віслюк. Лише гаманець може стати йому на перешкоді".
Яскравий макіяж та жовта шаль відрізняла афінських повій. Вони продавали себе просто біля підніжжя Акрополя. "Дівчатка з флейтою" спочатку награвали мелодії для своїх клієнтів, а згодом переходили до справи. Римські повії коштували 4 аси — близько 80 грн. Мессаліна, найвідоміша з них, навіть стала імператрицею. Вона вийшла заміж за імператора Клавдія, свого колишнього клієнта.
Храмові Афродіти належало понад тисячу рабів і куртизанок
Священні борделі, ймовірно, існували й у Стародавній Греції. Зокрема, у храмі Афродіти, розташованому на скелястому мисі, 575 м над рівнем моря, в Коринті. Це місто було центром морської торгівлі. Тут щодня причалювали сотні суден. Повії з яскравим макіяжем вишиковувалися вздовж доків і пропонували свої послуги. Але храм богині кохання, розміщений на високій скелі, також був центром сексуальної активності. "Храм Афродіти був настільки багатий, що йому належало понад тисячу храмових рабів і куртизанок", — пише Страбон. Британський академік Найджел Спайві розповідає, що на скелю сходили цілі натовпи моряків, спраглих тілесних насолод.
2 
1
Коментарі