"Прийшов пан Сагайдачний із козаками та місто відразу захопив. Кров християнську пролив, багато православних селян посік невинно. Воєводу князя Микиту Черкаського схопили, а Петра Данилова — вбили", — писав автор московської хроніки про захоплення козаками під проводом 36-річного Петра Сагайдачного фортеці Лівни біля Воронежа на початку літа 1618-го.
Ще навесні по українських землях оголосили про набір до війська, яке мало вирушити на Москву. Похід організовував польський королевич 23-річний Владислав IV Ваза. Хотів повернути корону, якою заволодів після перемоги над самозванцем Лжедмитрієм ІІ. Та через тиск бояр мусив залишити Москву.
Сагайдачний веде 20 тис. козаків. Взамін хоче припинення утисків православних українців у Речі Посполитій. Іще просить, щоб шляхта визнала козацькі володіння, не нападала на садиби.
Після фортеці Лівни козаки йдуть до містечка Єлецьк. Там будують пересувні дерев'яні башти, які підвозять до стін міста. По них залазять усередину. За стінами їм чинять потужний опір. Поряд із воїнами й міщанами б'ються члени царського посольства, яке прямує до Криму. Очолює делегацію Степан Хрущов. Вони заїхали в місто на ніч. Та запорожці б'ються вміліше. У московитів починається паніка. Воєвода Андрій Полєв намагається втекти, стрибає в річку біля фортеці. Козаки виловлюють його.
Міщани просять у гетьмана пощади. Щоб задобрити, видають царського посланника Хрущова разом із грошима, які він віз до хана. Козаки приковують посла ланцюгом до воза й ведуть за собою.
"Недруг і руйнівник нашого великого царства польський король умислив Московську державу воювати й розоряти, — розсилає листи воєводам цар Михайло Романов. — Запорожців полковника Сагайдачного з багатьма людьми надіслав. Вони міста й остроги наші палять".
Неподалік від Єльська Сагайдачний ставить табір. Відправляє в рейд до Рязані десятитисячне військо на чолі з полковником Михайлом Дорошенком. Хоче розсіяти й підірвати сили московитів. Захоплюють Скопин і Ряжськ, знищують навколишні села. Долають по 60–80 км за день. Із Лебедяні й Данкова втікають воєводи. Люди відправляють на зустріч козакам своїх посланців, які просять пощадити їх.
Після спустошення Рязанщини козаки рушають до Москви. Цар відправляє їм на зустріч військо воєводи Григорія Волконського. Хоче зупинити Сагайдачного на річці Ока. Козакам вдається перехитрувати московитів і захопити плацдарми вище й нижче за течією від ворожих позицій. Волконський та стрільці тікають.
Українці зупиняються біля Донського монастиря — тепер у межах Москви. Очікують 5 тис. поляків.
"Бояри з військом вийшли з Москви, щоб перешкодити з'єднанню козаків із королевичем. Але на московських людей напав жах великий. Вони без бою пропустили гетьмана повз Москву в табір до Владислава, — писав Сергій Соловйов у "Історії Росії з найдавніших часів" у 1850-х. — Жах на москвичів нагнала комета, яка з'явилася над містом. Цар і всі дивилися на зірку й думали, що бути Москві взятої козацтвом".
До Петра Сагайдачного на герць виїжджає московський воєвода Василь Бутурлін.
"Сагайдачний вирвав списа в Бутурліна та рвонув до нього, — нотував у щоденнику польський дипломат Якуб Собеський. — Потім блискавично ударив його бойовою палицею, яку отримав від королевича. Московит звалився з коня, та Сагайдачний не став його добивати. У цьому поході він уже довів силу своєї визначної мужності".
Козаки одразу кидаються на вершників-охоронців воєводи і вбивають їх. Решта московських воєначальників відступають за мури Кремля.
Командир польського війська Ян Ходкевич і гетьман Петро Сагайдачний розробляють план нічного штурму на 10 жовтня. Польські піхотинці під прикриттям гармат повинні прорубати сокирами ніші у стінах біля Арбатських воріт. Сапери мають закласти мішки з порохом і підірвати. Так само збираються вчинити й біля Тверських воріт. Щоб відволікти увагу, запорожці імітуватимуть наступ у кількох місцях.
За пів дня до початку атаки Ходкевичу стає відомо про зраду двох саперів-французів — Юрія Безсона та Якова Беза. Вони розповідають московитам про план штурму. Та польський головнокомандувач не відмовляється від задуманого.
Московити копають додаткові канави, зміцнюють ворота колодами й землею. Через сильний вогонь козацько-польському війську не вдається підійти до Тверських воріт. Біля Арбатських — закладають вибухівку, підривають і утворюється пролом. Але пройти не можуть через шквальний вогонь московських стрільців. Штурм припиняють.
Тримають Москву в облозі до грудня. Козаки рейдують навколо міста та спустошують землі. Польському урядові бракує грошей для продовження війни, тому королевич Владислав відмовляється від претензій на московський трон. 1 грудня 1618 року підписує Деулінське перемир'я. За ним Річ Посполита отримує Смоленськ, Чернігів і Новгород-Сіверський.
14 міст Московського царства взяли під контроль козаки Петра Конашевича-Сагайдачного протягом липня-жовтня 1618 року — Лівни, Єлець, Лебедян, Данков, Скопин, Ряжськ, Песочня, Сапожок, Шацьк, Касимов, Казір, Буцький, Матіїв Город і Романов. Подолали понад 1,2 тис. км.
Працював домашнім учителем
1582 — гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний народився у шляхетській православній родині в селі Кульчиці — тепер Самбірський район на Львівщині.
1590-ті — навчається в Острозькій школі на Волині. Після неї працює домашнім вчителем і помічником земського судді в Києві. Йде на Запорозьку Січ і стає козаком. Бере участь у походах на Молдову, Османську імперію та Лівонію — в Прибалтиці.
1603 — одружується зі шляхтянкою Анастасією Повченською. Наступного року в них народжується син Лукаш. Живуть у будинку на Подолі в Києві.
1616 — обирають гетьманом війська Запорозького. Разом із козаками бере Кафу — тепер Феодосія у Криму, перемагають турків біля Синопа — північ нинішньої Туреччини, нападають на Стамбул. Визволяють полонених українців.
1618 — проводить вдалий похід на Москву. Добивається від Єрусалимського патріарха Феофана відновлення скасованої 1596-го православної ієрархії на українських і білоруських землях. Разом з усіма 20 тис. козаків записується до Київського братства.
1621 — домагається від уряду Речі Посполитої визнання влади гетьмана над усією Україною, відновлення козацьких прав і вольностей. Допомагає полякам перемогти турків під Хотином — тепер Чернівецька область.
1622, 20 квітня — помирає в Києві від ран, отриманих під Хотином. Ховають у Богоявленському соборі Братського монастиря. Його починають називати монастирем Сагайдачного. Святиню знищують більшовики 1935-го.
"Газету по-українськи" можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"
2 
1
Коментарі