14 квітня, понеділок — початок шостого тижня Великого Посту в Україні називається Цвітним, Вербним, Шутковим. Знаменує весняне пробудження природи. Сприяти цьому мали дівочі веснянки й примовки: "Вербич, Вербич, весну приклич!".
Розпочинають весняні польові роботи, але не рекомендують садити городину, "бо буде рости вгору, як верба". Часто о цій порі бувають похолодання: "Прийшов Вербич два кожуха терлич".
15 квітня, вівторок — преподобного Тита-чудотворця, монаха Студитського монастиря поблизу Константинополя (ІХ ст.).
На Тита не сіють огірків, бо будуть гіркими.
16 квітня, середа — преподобного Микити-сповідника (ІХ ст.). За його молитвою глухонімим повертався дар мови, зцілювалися божевільні й біснуваті, зникали інші недуги. До святого Микити звертаються з молитвою про відвернення хронічних захворювань.
17 квітня, четвер — святого Зосима Палестинського (VІ ст.). Його вважають покровителем бджіл, тому ікона святого обов"язково має бути в кожного пасічника. Серед пасіки її тримають на видному місці.
18 квітня, п"ятниця — мучеників Феодула й Агафопода із грецького міста Тесалоніки (ІV ст.). Вони зазнали катувань, але християнської віри не зреклися, за що їх утопили в морі.
До цього дня не рекомендують відкривати вікна, виставляти подвійні рами, бо "До Федула не раз морози були". Часто день вітряний і холодний: "Федул губи надув й тепло роздув".
19 квітня, субота — воскресіння праведного Лазаря, який жив у Віфанії поблизу Єрусалима й де його часто відвідував Ісус Христос. Коли Лазар помер і пролежав чотири дні в труні, Ісус воскресив його. Після цього той прожив ще 30 років, проповідував християнство на острові Кіпр.
У Лазареву суботу на городі й квітнику доглядають багаторічні рослини.
20 квітня, неділя — Вербна неділя. Відзначають у неділю, що передує Великодню. Цього дня Ісус на віслюку врочисто в"їхав до Єрусалима. Пальмові гілки, якими Христа вітав народ, в Україні заступили вербовими галузками. Цього дня їх освячують у храмах. Хльоскання вербовою гілочкою має забезпечити здоров"я, успіхи й щастя, тому примовляють: "Не я б"ю, верба б"є, будь здоровий, як вода, а багатий, як земля".
Освячену вербу тримають за образами і вживають як ліки від сухот, лихоманки, мігрені й інших хвороб. Вербову гілочку спалюють на комині під час грози, щоб блискавка не влучила в хату. Нею відвертають градову хмару від полів. Посаджена в городі або полі захищає від шкідників. Освяченою вербовою галузкою перший раз виганяють пастися корів і коней, щоб уберегти їх від відьом і хижаків.
8 
35413
Коментарі