Олександра Поля називали маніяком, схибленим на залізній руді

 

Французи першими погодилися виділити гроші на добування корисних копалин біля Кривого Рогу

"Будівництво залізниці вдалося завдяки відкриттю криворізьких руд. Поштовх цій справі дав Олександр Поль — діяч скромний, але для нас великий. Його твердій волі, настирливості та впертості ми зобов'язані тим, що маємо цю дорогу. Маю честь висловити Полю нашу глибоку вдячність і подяку", — відзначив у своєму виступі 1885-го голова Катеринославського губернського земського зібрання Георгій Алексєєв. Катеринослав — нинішнє місто Дніпро.

Тоді розпочала роботу Криворізька залізниця і побудували міст через Дніпро в Катеринославі. За 15 років до того юрист і землевласник Олександр Поль зацікавився геологічною будовою території в урочищі Дубова балка й навколо Кривого Рогу. Робив аналізи місцевої руди та запрошував гірничих інженерів для вивчення родовища.

Тоді Лев Штріппельман видав у Лейпцигу книжку про українські родовища. У ній зазначив: "Велетенські поклади багатих залізних руд обіцяють великі вигоди й можуть підняти промисловість країни".

Книжку перекладає та видає в Петербурзі зі своєю передмовою Олександр Поль. Надсилає впливовим чиновникам, банкірам і підприємцям. Хоче побудувати 30 металургійних заводів на Донбасі, у Кривому Розі, Миколаєві. Видобувати й перероб­ляти залізні та мідні руди, вугілля, різні глини для виробництва фаянсу, порцеляни, скла, фарб.

Орендує багаті на копалини землі. У селі Покровському, біля впадання Великої Дубової балки в річку Саксагань, зводить будинок, що стає конторою.

Приділяє багато уваги аспіду — сланці, плити з яких використовують для покриття дахів і настилу підлоги. На початку 1870-х відкриває шахти для їх видобутку в Покровському. Тамтешній матеріал відзначають на різноманітних виставках. Його купують для будівництва в Херсонській, Катеринославській і Миколаївській губернії. Перекривають багато державних будівель та залізничних станцій.

На розробки копалень залізних руд грошей не вистачає. Із результатами досліджень звертається до верхівки Російської імперії. Та уряд не підтримує ініціативу. Його називають фанатиком із Дубової балки та маніяком, схибленим на залізній руді. На запит із Петербурга про благонадійність і моральні якості, місцевий справник відписує: "Поль трохи ненормальна людина".

Землевласник їде до Парижа й шукає інвесторів. У грудні 1880-го укладає угоду з групою французьких промисловців на чолі з генеральним директором товариства Паризько-Ліонської залізниці Полем Талабо й директором товариства магнітно-залізних руд Мокта-ель-Гадід Альфонсом Парраном. Домовляються про створення "Товариства Криворізьких залізних руд". Поль отримує частину акцій та гроші за використання його напрацювань.

За рік починає роботу Саксаганський рудник біля Кривого Рога. Спочатку товариство постачає руду заводам Джона Юза на Донбасі.

Завдяки клопотанням Олександра Поля перед урядом, промисловці отримують дозвіл на будівництво залізниці. Вона з'єднує Криворізький ­залізорудний район із Донецьким вугільним басейном.

Пролягає через Катеринослав, спеціально для залізниці споруджують міст через Дніпро. Добиваються права на таке будівництво довго. У Петербурзі не зацікавлені в розвитку краю. Зрушити справу з місця вдається лише 1881-го під тиском промисловців та голодних заворушень населення.

"Терміновий початок спорудження мосту й залізниці викликаний головним чином необхідністю надання постраждалому від неврожаю місцевому населенню заробітків", — зазначено в урядовому положенні.

Міст завдовжки 1389 м і завширшки — майже 5 м, два яруси. По нижньому прокладають залізничне полотно. На висоті 9,6 м над ним роблять другий ярус — для проїзду кінного транспорту, обладнаний тротуаром і поручнями. За величиною це третій міст у Європі — після Олександрійського через Волгу та Голландського біля Мердика. 1889 року на Всесвітній виставці в Парижі споруда отримує золоту медаль.

З появою залізниці Катеринослав переходить у категорію великих промислових центрів. Стаціонарний міст через Дніпро вирішує проблему сполучення з іншими частинами губернії. Це зумовлює швидкий розвиток міста.

1887-го у Катеринославі починає працювати Олександрівський металургійний завод, за два роки — Дніпровський металургійний завод у Кам'янському. За ними — багато інших підприємств, які засновують переважно іноземці — британці, французи, бельгійці.

"Він підняв свою губернію на щабель першої промислової губернії на півдні, — писав Іван Вертоградов у книжці "Памяти А. Поля" 1910-го. — Направив діяльність видобувачів гірських багатств з Уралу до Дніпра, ближче до Чорного моря, ближче до Європи, ближче до прямих шляхів сполучення. Він зробив ближчими зв'язки з європейцями. Здивував їх величезними, ще ніким не звіданими раніше, копалинами — скарбами нашої батьківщини".

281 експонат, пов'язаний з історією Запорозької Січі, зібрав Олександр Поль. Його колекція була найцінніша в Україні. Включала козацькі булави, бунчуки, зброю. Землевласник давав гроші історику Дмит­рові Яворницькому на розкопки на Хортиці та у Великому лузі. 1905 року дружина колекціонера виконала його волю та передала зібрання Катеринославському обласному музею — нині Дніпропетровський історичний музей імені Дмитра Яворницького.

Вирощував племінних биків і коней

1832, 1 вересня — в селі Малоолександрівка — нині село Полівське Кам'янського району Дніпропетровської області, народився Олександр Поль. Батько Микола — військовий, із прибалтійських німців, мати Ганна — із сім'ї Полетик, онука гетьмана Павла Полуботка.

1844–1850 — навчається в Полтавській губернській класичній гімназії, потім чотири роки — на юридичному факультеті Дерптського університету — нині місто Тарту в Естонії. Оволодіває шістьма мовами.

1858–1861 — бере участь у впровадженні селянської реформи в Катерино­славській губернії. Пізніше допомагає проводити судову реформу.

1857 — купує землю біля сіл Любомирівка і Приют — нині Новомосковський район на Дніпропетровщині. Застосовує нові методи обробітку землі й розбудовує прибуткове господарство. Вирощує племінних биків і коней.

1862 — одружується з донькою землевласників Ольгою Коростовцевою. Народжуються син Борис і донька Ольга.

1866 — шукає корисні копалини біля містечка Кривий Ріг — нині Дніпропетровщина. Виявляє поклади залізної руди й започатковує промисловий видобуток.

1870 — проводить археологічні розкопки у своїх володіннях на Дніпропетровщині, Полтавщині та в Криму. Скуповує раритетні речі в нащадків запорожців. Входить до Одеського товариства історії та старожитностей. Бере участь у роботі археологічних з'їздів в Петербурзі й Одесі.

1887 — відкриває приватний музей у Катеринославі. Виставляє колекції картин, гравюр, емалей, порцеляни, бронзи, експонатів із грецьких колоній, запорозької старовини.

1890, 7 серпня — помер у Катеринославі. Поховали на Севастопольському кладовищі. Влітку 2020-го під час археологічних розкопок на території парку виявили загублену могилу Олександра Поля.

"Газету по-українськи" можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"

×