"Хто такий Берія? Це наш Гіммлер"

 

"Надсилаю Вам доповідь морського міністерства про Ялту. Якщо оберуть це місце, було б добре мати кілька есмінців, на яких ми могли б жити в разі потреби. Однак, думаю, Сталін приготує нам хороші умови на узбережжі... Ви вже придумали, як назвати цю операцію? Якщо ні, я пропоную "Аргонавт", — писав прем"єр-міністр Великої Британії Вінстон Черчилль президентові США Рузвельту в січні 1945-го.

Ялтинська конференція керівників трьох держав мала вирішити питання повоєнного світового устрою. У ніч із 2 на 3 лютого 1945 року з аеродрому на Мальті з інтервалом в 10 хв. почали злітати американські та британські літаки. Необхідно було перевезти понад 700 осіб — міністрів, радників, дипломатів, начальників штабів, персонал. Над Чорним морем їх зустріли радянські винищувачі й супроводжували до аеродрому в Саках. Небо Криму захищали 150 літаків, сім зенітних батарей. Місця для делегацій охороняли чотири полки НКВС.

Першим приземлився Черчилль. Він з"явився на трапі, щойно стюардеса відкрила двері літака. За ним слідувала його донька Сара у військовій формі. Вона вмовила батька супроводжувати його в цій поїздці. Прем"єр у чорному драповому пальті й напіввійськовому флотському кашкеті обійшов стрій почесної варти. Потім сховався в наметі, де його чекали російська горілка й ікра.

Американського президента спустили з літака в інвалідному візку спеціальним ліфтом. Слуга-негр укутав його паралізовані ноги. Рузвельта перенесли у "віліс". Із Черчиллем і міністром закордонних справ СРСР Молотовим та іншими офіційними особами, які йшли поряд із його машиною, усі рушили мимо почесної варти. Уздовж усієї траси до Ялти через перевал Ай-Петрі розставили бійців та офіцерів НКВС, СМЕРШу та інших спецпідрозділів, серед яких було чимало жінок.

Американську делегацію розмістили в Лівадійському палаці, британську — у Воронцовському в Алушті, радянську — в Юсуповському в Кореїзі. Їх готували два місяці. Завезли понад 1500 вагонів різних матеріалів, устаткування, меблів. Усі пленарні засідання голів держав відбувалися в Лівадійському палаці, останній резиденції царя Миколи І. Починалися о 16.00 і закінчувалися о 20.00 або й пізніше. Наради міністрів закордонних справ розпочиналися о 12.00 і велися почергово в місці розташування кожної делегації.

Cкільки в Папи Римського танкових дивізій?

5 лютого за довгий овальний стіл сіли 23 людини: лідери трьох держав, міністри, воєначальники, три перекладачі. "Сталін справив на нас найбільше враження, — писав Черчилль. — Коли він входив до зали, усі, немов по команді, вставали і тримали чомусь руки по швах. Одного дня я вирішив не вставати. Сталін увійшов — і ніби потойбічна сила підняла мене з місця".

В американській делегації був Алжир Гісс, який з 1935 року працював на радянську військову розвідку в Держдепартаменті США. Сталін знав наперед, про що Черчилль і Рузвельт будуть говорити.

— Мене приголомшував спокій Сталіна, — згадував адмірал Микола Кузнецов, який брав участь у Ялтинській конференції. — У найжаркіші моменти суперечки, коли Черчилль не міг усидіти на місці, Сталін залишався стриманим і незворушним, говорив рівним голосом, як завжди зважуючи кожне слово.

Американського президента та британського прем"єра вражала гостинність господарів. Елеонора Рузвельт у спогадах пише: "Франклін завжди розповідав про незвичайні банкети, що влаштовували російські вожді, кількість їжі і особливо напоїв, справило на нього сильне враження". Черчилль захоплено описує красу Воронцовського палацу. Хтось у британській делегації сказав, що там є прекрасний скляний акваріум, але без золотих рибок. Через два дні були доставлені золоті рибки. Інший англієць побіжно згадав, що любить додавати до коктейлю лимон. Наступного дня у вестибюлі стояло дерево з лимонами. "Їх марнотратство переходить усі межі", — телеграфував Черчилль до Лондона.

У Вірменії випустили особливий 50-градусний коньяк "Двін". Черчилль попросив Сталіна реалізувати йому партію пляшок. Сталін удав задуму, попускав дим із люльки й відповів:

— Російський альянс вірменським коньяком забезпечений сповна, реалізувати, мабуть, можна.

Звідтоді особисто контролював постійні постачання "Двіна" до столу англійського прем"єра.

Майбутній радянський міністр закордонних справ Андрій Громико, який під час конференції був молодим дипломатом, згадував, що Рузвельт якось запитав у Сталіна:

— Хто такий Берія?

— Це наш Гіммлер, — сказав незворушно генсек.

А на запитання Черчилля: "Як будемо домовлятися з католицькою церквою стосовно Європи?" генералісимус відповів:

— А скільки в Папи Римського танкових дивізій?

Коли про це розповіли Папі Пію XII, він мовив:

— Можете повідомити мого сина Йосипа, що з моїми дивізіями він зустрінеться на небесах.

Про що домовлялися в Ялті

Ялтинська конференція тривала з 4 по 11 лютого 1945 року. На ній лідери СРСР, США і Великої Британії обговорили завершення війни та повоєнний устрій світу. Основні рішення:

— Розділити Німеччину на окупаційні зони, розпустити її армію, ліквідувати нацистську партію, покарати воєнних злочинців.

— 50% репарацій від Німеччини отримує Радянський Союз. Про суму не домовилися — СРСР хотів $20 млрд.

— Підписана "Декларація про звільнену Європу", що передбачала право союзників "допомагати" звільненим народам. СРСР отримав вплив на Східну Європу.

— Східний кордон СРСР мав проходити по "лінії Керзона": українські Холмщина, Підляшшя, Лемківщина, Надсяння відходили до Польщі.

— Створити Організацію Об"єднаних Націй. Окрім СРСР, до до неї мали ввійти Українська та Білоруська РСР.

— Через три місяці після перемоги над Німеччиною Радянський Союз вступає у війну з Японією. За це отримує Курили і Південний Сахалін.

Створений у Ялті поділ Європи зберігся до 1990-х.

×