четвер, 16 вересня 2010 13:43

Земля, задля якої треба було змінити віру

 

У нашому сімейному архіві зберігається з десяток старих документів. Переважно акти на землю, друковані на машинці, завірені маркою з одноголовим білим орлом – часів міжвоєнної Польщі. Є й декілька старіших –  ще з часів царату, написані від руки.

Родина наша походить із села Антонівки Горохівського району на Волині. Неподалік через річку Стир – межа Волинської
та Львівської областей. Сто років тому тут був кордон між двома імперіями – Російською й Австро-Угорською. Коли малим улітку ходив із бабусею по суниці, вона показувала в лісі посадку. За нею колись уже були "австріяки".

Наприкінці ХІХ століття мій прапрадід Ілля жив за річкою – на австрійському боці, у сусідньому селі Щуровичах. Купив у княгині Анни Ґраббе з Берестечка на Волині – на російському боці – невелику ділянку землі в урочищі Чотири Палі. Бо в Росії земля була дешевшою. Ліс викорчували й побудували хату, яка стоїть і досі. Прапрадід був українцем, греко- католиком. Дітей хрестив у греко-католицькій церкві.
Їхній син, а мій прадід, Антін Мандзюк, одружившись, став самостійним господарем. Та царський закон від 19 березня 1895 року забороняв продавати землю особам польського походження. Для того закону, що греко-католик – такого ж православного обряду, але підпорядкований Папі, що римо-католик, був ти все одно поляком.

А як же господарювати, щоб не прикупляти земельки? Тож мусив прадід Антін у 33 роки перехреститися з греко-католика на православного. У церкві в найближчому містечку Берестечку. Про що й отримав відповідну "бумагу" – виписку з метричної книги.

Зараз ви читаєте новину «Земля, задля якої треба було змінити віру». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі