"Президія Верховної Ради СРСР задовольнила прохання М. С. Хрущова про звільнення його від обов'язків Голови Ради Міністрів СРСР у зв'язку з похилим віком і погіршенням стану здоров'я. Головою Ради Міністрів СРСР призначений О. М. Косигін. Першим секретарем ЦК КПРС обраний Л. І. Брежнєв", – такі повідомлення з'явилися на перших сторінках радянських газет 16 жовтня 1964 року.
Авторитет Хрущова впав задовго до цього. Незадоволені були всі. Робітники і службовці – підвищенням цін на товари. Селяни й жителі маленьких міст – зменшенням присадибних ділянок, забороною тримати худобу. Творча інтелігенція обговорювала обіцянку першого секретаря розігнати Академію наук, "розноси" письменникам і художникам. На виставці авангардистів у Москві в Манежі, де було понад 2 тис. полотен, Хрущов вигукнув:
– Слушайте, вы педерасты или нормальные люди?! Это педерасты в живописи! Копейки мы вам не дадим! Вот все, кто хочет, пусть напишут список, дайте в правительство, что вы желаете выехать в свободный мир, вы завтра получите паспорта и на дорогу! Да, да, уезжайте! Надо навести порядок. Что мы вот с этой мазней пойдем в коммунизм?
Невдоволенням народу скористалася партійна, державна і військова верхівка СРСР. В політбюро почали планувати зміну лідера. Голова президії Верховної Ради СРСР Леонід Брежнєв був прихильником фізичного усунення Хрущова – влаштувати аварію літака або автомобіля. Але його відмовили. Виник інший план. Його готували рік, наперед розподілили посади.
"Необходимо было принять все меры по дискредитации Хрущева в стране, лишить его последних остатков популярности в народе, – пише у книжці спогадів про батька Сергій Хрущов. – И, кажется, все для этого делалось. В регионах, с руководителями которых уже удалось найти общий язык, из магазинов исчезли продукты, предметы первой необходимости. Выстраивались многочасовые очереди за любыми товарами, в том числе и за хлебом. Полки должны были заполниться снова только после устранения от власти "источника всех бед", буквально на следующий день".
Восьмеро членів президії вирішили пред'явити Хрущову політичні та особисті звинувачення на пленумі ЦК. Викликали першого секретаря з Піцунди, де він відпочивав на державній дачі.
– Ваши реформы, товарищ Хрущев, противоречат заветам Ленина, дезорганизуют и промышленность, и сельское хозяйство! – кричав Брежнєв. – С коллегами вы разговариваете грубо, все решения принимаете за обедом. Игнорируете чужие мысли, в отпуск уехали ни с того ни с сего. Ваше поведение невыносимо.
Хрущов захищався:
– Я долго служил партии и народу. Да, были и ошибки, но вокруг товарищи, которые, думаю, поймут…
– У вас нет товарищей! – вигукнули із залу. – То был культ Сталина, а теперь культ Хрущева.
За його відставку проголосували всі. Микита Сергійович зійшов на трибуну востаннє.
– Не прошу милости – вопрос решён, – заявив. – Бороться не буду. Радуюсь: наконец, партия выросла и может контролировать любого человека. Собрались и мажете говном, а я не могу возразить.
Попросив залишити за собою якусь посаду, бо віддав партії 46 років життя. Відмовили. Новообраний перший секретар Леонід Брежнєв накидав на аркуші перелік привілеїв для попередника: "1. Пенсия 5000 рублей (500 рублей по новому курсу). 2. Кремлёвская столовая. 3. Поликлиника 4-го Главного управления. 4. Дача на Петрово-Дальнем (Истра). 5. Квартира в городе. 6. Машина легковая (не новая)".
У народі на відставку Хрущова відреагували віршем:
Товарищ, верь! Придет она,
На водку старая цена.
И на закуску будет скидка –
Ушел на пенсию Никитка.
Микита Хрущов прожив ще сім років. Щодня по 3–5 год. надиктовував на магнітофон спогади. Його син Сергій передав записи за кордон. Першу частину мемуарів там надрукували англійською мовою 1971 року. Зібрання російською – це чотири томи – побачило світ 1999-го.
13 жовтня 54 року Агрипина, дружина римського імператора Клавдія, отруїла чоловіка грибами. Хотіла влади для сина Нерона від першого шлюбу. Попереднього чоловіка теж отруїла. Сучасники називали Агрипину вродливою, амбітною, безжальною, деспотичною. Вона мала "вовчі ікла" – великі кутні зуби, що вважали знаком удачі. Пізніше Нерон захотів позбутися матері: тричі намагався отруїти її, присилав убивцю з ножем, руйнував стіни її кімнати, затопив корабель, на якому та подорожувала. Але жінка дивом рятувалася. Тоді відправив до неї своїх солдатів. Агрипина наказала їм: "Заколіть мене в живіт, який породив Нерона".
13 жовтня 1900-го вийшла книжка австрійського психіатра Зіґмунда Фройда (на фото) "Тлумачення сновидінь". Він розпитував пацієнтів, які асоціації викликають образи з їхніх снів. Треба було розповідати все, навіть якщо це непристойно чи безглуздо. Фройд вважав, що така думка не може бути випадковою. Цей метод розробив після смерті батька, що дуже вплинула на нього. "Коли мене запитують, як можна стати психоаналітиком, відповідаю: за допомогою вивчення своїх сновидінь", – пише у книжці. Її перевидавали кілька разів – щоразу автор дописував нові відкриття. Читачі могли самі розгадувати свої сни. Поїздка потягом означала смерть. А, приміром, шахти, печери, пляшки, коробки та валізи – жіночі статеві органи.
14 жовтня 1822-го 20-річний письменник Віктор Гюґо одружився з подругою дитинства Адель Фуше. "Пристрасть – це щось зайве у стосунках", – стверджувала вона. Гюґо погодився. А за 10 років зустрів акторку Жульєтту Друе. Про першу ніч з нею написав: "Є дві ночі в житті: коли народжуєшся на світ і коли народжуєшся для кохання". Жульєтту називав "істинною дружиною". В день 50-річчя їхніх стосунків написав: "50 років кохання – ось найкращий шлюб". Від Адель Фуше мав п'ятьох дітей.
632 роки будували собор у німецькому Кельні. Роботи завершили 15 жовтня 1880-го. 157-метровий храм став найвищою спорудою у світі. Та за чотири роки його на 12 м перевершив Монумент Вашингтона у США
2 
35413
Коментарі