"Следовать в Англию. Не снижаться, иначе самолет взорвем. Вы под нашим контролем", – стюардеса рейсового літака Іркутськ – Курган – Ленінград 28-річна Тамара Жаркая прочитала записку і розсміялася. Її передав 24-річний Дмитро Овечкін із джаз-бенду "Сім Сімеонів".
8 березня 1988-го сім'я Овечкіних з Іркутська – 51-річна Нінель Сергіївна та 10 її дітей – захопила в небі літак. Вимагали змінити курс на Лондон.
– Это шутка, да? – каже Жаркая, яка кілька хвилин до того розглядала сімейний фотоальбом родини.
Дмитро і його старший на два роки брат Василь показують сховані під одягом обрізи рушниць. Стюардеса йде до пілотів – передає вимоги терористів.
Семеро хлопців у сім'ї вчаться в музичній школі. 1983 року створюють джазовий ансамбль "Сім Сімеонів", за назвою російської народної казки про близнюків-умільців. Стають відомими. Отримують дві трикімнатні квартири в Іркутську.
Через чотири роки їх запрошують виступати в японське місто Канадзава. Повернувшись, розповідають матері й сестрам про багате життя за кордоном – батько Дмитро Овечкін помер 1984-го. Під час гастролей знайомляться з музичним агентом зі США, він пропонує співпрацю.
Старші сини – Василь, Дмитро, 21-річний Олег і 19-річний Олександр – намовляють матір утекти із СРСР. Вона погоджується з умовою, що виїде вся родина. Вирішують захопити літак і розвернути його в якусь капіталістичну країну. У цьому не бере участі найстарша сестра Людмила. Вона заміжня й живе окремо.
Овечкіни розпродають цінні речі. Старші брати купують дві рушниці 16-го калібру, патрони й деталі для виготовлення бомб. Обрізи й три саморобні бомби ховають у подвійне дно футляра контрабаса. Молодших – 10-річну Уляну і 9-річного Сергія – навчили відволікати працівників аеропорту під час огляду речей. Діти сміються і кривляються. На Ту-154 Овечкіни потрапляють без перешкод – їх не обшукують.
На борту, крім 11 викрадачів, є 65 пасажирів і вісім членів екіпажу. Передавши свої вимоги пілотам, Овечкіни показують зброю пасажирам. Наказують залишатися на місцях.
Пілоти повідомляють про ситуацію диспетчерам. Ті категорично забороняють перетинати кордон. Дають вказівку посадити лайнер на військовому аеродромі неподалік Виборга – в Ленінградській області.
Терористам передають, що у Фінляндії літак треба дозаправити. Коли приземляються, Овечкіни помічають на злітних смугах військових і вантажівку з надписом "Огнеопасно".
– Злітайте, злітайте! – вимагає Василь. – Якщо не підкоритеся, почнемо вбивати пасажирів. Рахую до десяти!
Дмитро стріляє стюардесі Тамарі Жаркій у груди.
У цей момент починається штурм літака. Міліціонери залазять через кабіну пілотів і вантажний відсік у хвості лайнера. Досвіду участі в терористичних операціях вони не мають. Стріляють навмання – ранять кількох пасажирів.
Овечкіни переходять до порожнього другого салону й вирішують скоїти самогубство – підірвати бомбу. Вибух виходить не сильний – лише спричинює пожежу. Нінель Сергіївна розпоряджається усім застрелитись, як і домовлялися у разі провалу. Найстарший син убиває матір і пускає обріз по колу. Кожен із братів стріляє собі в рот. П'ятеро гинуть. Шостий, 17-річний Ігор, тікає в туалет.
Шестеро з 11 Овечкіних, що були на борту, залишаються живі – 28-річна Ольга і п'ять її неповнолітніх братів та сестер.
Пасажирів, які в паніці вистрибують із палаючого літака на бетонну смугу, міліціонери б'ють і зв'язують – бояться випустити когось із терористів. Півтора десятка людей травмуються. Деякі стають інвалідами. Літак згорає. Останки стюардеси Тамари Жаркої впізнають за залишками годинника на руці.
6 вересня 1988-го Ігоря й Ольгу Овечкіних засудили до восьми й шести років позбавлення волі. Чотирьох неповнолітніх віддали в сиротинець.
9 березня 1796-го в Парижі командувач італійської армії 25-річний Наполеон Бонапарт одружився зі старшою на шість років Жозефіною Богарне – матір'ю двох дітей і вдовою страченого під час революції офіцера. Вони познайомилися за кілька місяців до того на елітній вечірці. Його родичі були проти шлюбу, вважали Жозефіну легковажною авантюристкою. Але Наполеон подарував їй прикрашену сапфірами обручку з надписом на внутрішньому боці "Це доля". 1804-го обоє були короновані як імператорське подружжя. Через п'ять років Наполеон вирішив узяти за дружину особу королівського походження – і пара розлучилася.
10 березня 1876 року американський винахідник Александр Белл (1847–1922) уперше передав інформацію за допомогою телефонного апарата. Він зв'язався зі своїм помічником, який був у іншій кімнаті будинку, й попросив зайти до нього. Інші винахідники піддали сумнівам, що ця спроба була успішною. Мовляв, помічник знав, що зазвичай казав у мікрофон Белл, і вирішив порадувати його, вдаючи, що почув повідомлення. Пізніше вдосконалений телефон продемонстрували публічно й Александра Белла визнали його винахідником.
11 березня 1669-го розпочалося виверження вулкану Етна на острові Сицилія – тепер у складі Італії. Спочатку стався вибух – утворилася 2-метрова тріщина завдовжки 19 км. Із неї випромінювалось яскраве світло. Із шести кратерів почав виходити дим і розліталося біле розпечене каміння. Із сьомого кратера потекла лава. 50 чоловіків із міста Катанія, що за 30 км, узялися викладати захисну дамбу. Щоб не отримати опіків, одягли мокрі волові шкури. Вони відвернули потік, але лава потекла на інше село. Тому його жителі розвалили дамбу. Це призвело до загибелі понад 20 тис. осіб із Катанії.
"В наши дни, Божиим попущением, явился новый лжеучитель, граф Лев Толстой. Известный миру писатель, русский по рождению, православный по крещению и воспитанию своему. В прельщении гордого ума своего, дерзко восстал на Господа и на Христа Его и на святое Его достояние. Явно пред всеми отрекся от вскормившей и воспитавшей его Матери, Церкви православной. Посвятил свою литературную деятельность и данный ему от Бога талант на распространение в народе учений, противных Христу и Церкви. На истребление в умах и сердцах людей веры отеческой, веры православной, которая утвердила вселенную, которою жили и спасались наши предки и которою доселе держалась и крепка была Русь святая", –
йдеться у рішенні Синоду про відлучення письменника Льва Толстого (1828–1910) від церкви, опублікованого 5 березня 1901 року в "Церковных ведомостях"
1 мільярд доларів збитків завдав комп'ютерний вірус Michelangelo – March6. Ним були заражені тисячі комп'ютерів по всьому світу. Вірус проявився на всіх пристроях одночасно 6 березня 1992 року – на день народження італійського скульптора Мікеланджело (1475–1564). Знищив інформацію на гнучких і жорстких дисках. Через рік розробники вірусу заговорили про повторну небезпеку в цей день. Почався ажіотаж на ринку антивірусних програм. Але чутки не підтвердилися
3 
1
Коментарі