Спробуйте цю пляшку знайти тепер. Скляна тара, у якій в 1960-1980-х продавали в СРСР молочні продукти, зникла без сліду. Не шукайте її по льохах і горищах. Бо цих пляшок практично не залишали вдома, а здавали. І не лише тому, що залогова ціна півлітрової пляшки з-під молока чи кефіру становила 15 коп. - проти 12 коп. за скляну тару з-під води чи пива. Молочна пляшка була непотрібна в господарстві: мала надто широке горло - чим її закоркуєш?
Одноразові кришки на молочних пляшках були з фольги. Різнокольорові. Для молока - біла, для кефіру - зелена, для кислого молока, простокваші, - жовта, для ряжанки - червона. На фользі вибивали назву продукту, вказували завод-виробник і дату виготовлення. Цю фольгу можна було легко проштрикнути пальцем. Молоко в ті часи було без консервантів і за день скисало. Тому для пляшок із ним робити якийсь міцний корок не було сенсу.
Блискучі кришки від пляшок з-під молокопродуктів мені в дитинстві здавалися подібними до спортивних медалей. Їх ми розігрували в наших дитячих іграх. Найчастіше траплялися "срібні" - з-під молока. Рідше - "золоті", з-під простокваші, яку батьки майже не купували. А за "бронзові" мені слугували зелені з-під кефіру.
До 1960-х молоко у пляшках продавали лише в Києві й у великих містах. А за їхніми межами - з бідонів на розлив. Там по молоко до магазину ходили з металевими літровими або дволітровими бідончиками. Отже, фасовані молокопродукти були неабияким кроком уперед. Приблизно в ті самі часи молоко почали фасувати в пірамідальні паперові пакети. Вони були зручніші за скляну тару, але легко рвалися при транспортуванні. Тож обидві упаковки довгі роки існували паралельно, аж доки закриті фольгою скляні пляшки з молокопродуктами не зникли зовсім. Здається, назавжди.
6 
35413
Коментарі
1