9 березня 1953 року в Москві хоронили Йосипа Сталіна. За день до того тіло виставили для прощання в Колонному залі Будинку рад. Вулиці, що вели туди, були забиті натовпами людей, які рухалися зі швидкістю кілька сотень метрів на годину. На Трубній площі, яку треба було пройти, вантажівками вигородили вузькі проходи. Згодом площу називали "трупною" – у тисняві багатьох затоптали.
"Те, що поставили вантажівки, – був злочин. Натовпи, що підходили звідусіль, мали протискатися у вузькі проходи з двох боків площі між будинками й цими вантажівками, – згадує поет Євген Євтушенко, свідок подій. – На розі стояв світлофор, на якому при мені були на смерть розіп'яті кілька людей. У деяких місцях доводилося просто підбирати ноги, бо йшли по м'ясу".
Люди опинялися в пастці – вибратися зі щільної колони вже було неможливо. "Посередині вулиці була небезпека потрапити у відкритий люк, – розповідає інший очевидець. – Якщо кришка люка відсувалася, то колодязь швидко наповнювався людьми, по яких волею-неволею доводилося ступати тим, хто йшов за ними". Загинули тисячі осіб.
Наступного дня прохід на площу закрили. "Коли я дійшов до Петровського бульвару, то на початку його побачив величезну купу різноманітного взуття, – говорить Олег Кузнецов, який дивом урятувався за день до того. – Воно було складене двірниками в охайний конус заввишки понад метр. Іншу таку саму купу двірники вантажили в кузов самоскида, нижче було видно ще кілька таких конусів".
Купця колесували за самогубство сина
– Я невинний! – повторював під час колесування 10 березня 1762-го французький протестант 63-річний Жан Калас.
Його, заможного купця з Тулузи, звинуватили у вбивстві сина.
У католицькому місті на кальвіністів-ґуґенотів дивилися скоса. Вони мали право займатися лише торгівлею й більш нічим Але старший син Каласа Марк Антуан хотів стати юристом. Для цього треба було змінити віровизнання. Зважитися на це не міг. Злі язики казали – через батька: той, мовляв, погрожував позбавити сина спадку. Юнак впав у депресію. Днями нічого не їв, розраду шукав в азартних іграх, учащав до шинків. Тож коли ввечері 13 жовтня 1761-го він теж кудись пішов із дому, ніхто не здивувався. За якийсь час служниця помітила, що в будинку прочинені двері, які відгороджували житло від родинної крамниці. Зайшла туди з іншим сином Жана Каласа – П'єром: у кімнаті побачили повішеного Марка Антуана.
Хоч на тілі не було жодних слідів насильства, домашні в один голос твердили: Марка Антуана вбито. Хотіли таким чином врятувати небіжчика від ганьби – самогубців не тільки ховали поза цвинтарем, їхні трупи перед тим ще й волокли по землі через усе місто. Слідчий Давид де Бодріґ вчепився за версію родини й дуже швидко "призначив" винного – ґуґенота Жана Каласа. Сусіди свідчили, що той погрожував синові. А один нібито навіть бачив, як відраховував монети найманим убивцям. Новина швидко розійшлася містом. Адвоката підсудного побили на вулиці, тож він відмовився захищати клієнта-ґуґенота. Жанові Каласу залишалося повторювати одне:
– Я невинний! – твердив він раз у раз.
– Назвіть хоча б ваших спільників, – вимагав суддя.
– Там, де немає злочину, які можуть бути спільники? – відказував Калас.
Вердикт суду: колесувати. Наступного дня кат переламав Жанові кістки на руках і ногах, а потім прив'язав до колеса для повільної смерті. Уже коли "злочинець" був у агонії, йому під схвальні вигуки натовпу відрубали голову.
Звістка про суд і страту дійшла до філософа-просвітника Вольтера. Він провів приватне розслідування. З'ясував, що Жан Калас не був фанатиком-протестантом. Усі докази свідчили, що його син вчинив самогубство. А обвинувач Давид де Бодріґ виявився хабарником і казнокрадом, покривав таємні борделі та гральні будинки. Вольтер домігся, щоб Жана Каласа виправдали посмертно.
4 березня 1813 року вперше подали морозиво на офіційному прийомі – на церемонії інавгурації президента США Джеймса Медісона. Його дружина Доллі полюблала цей десерт, який до Америки потрапив 30 років до того.
8 березня 1813-го в Лондоні відбувся перший концерт, організований Філармонічним товариством. Його місяць перед тим вирішила заснувати група місцевих професійних музикантів, бо тоді в місті не було жодного постійного оркестру. До роботи запросили Людвиґа ван Бетховена, та за станом здоров'я він не зміг приїхати з Відня. Однак на замовлення товариства композитор створив Дев'яту симфонію. Коли за 13 років, перебуваючи у скруті, він попросив про допомогу, на позачергових зборах лондонського Філармонічного товариства було вирішено негайно надіслати йому 100 фунтів стерлінгів – 55 тис. грн на нинішні гроші. Бернард Шоу назвав це "єдиним однозначно похвальним випадком у англійській історії".
10 березня 1813 року прусський король Фрідріх Вільгельм III запровадив орден Залізний хрест – як нагороду за бойові заслуги у війні з Наполеоном. Його вручали військовим, незалежно від звання чи рангу. Із кожною війною, у якій брала участь Пруссія, а потім Німеччина, Залізний хрест поновлювали. Востаннє – Адольф Гітлер 1939-го, із вибухом Другої світової. Мав п'ять ступенів. Найвищий – Рицарський хрест залізного хреста із золотим дубовим листям, мечами й діамантами.
"Імперією зла"
назвав Радянський Союз 8 березня 1983 року президент США Рональд Рейґан. Виступав на конференції євангелістів у місті Орландо, штат Флорида. Вираз американські письменники й журналісти використовували з 1970-х. Спочатку в перекладі французького містика Еліфаса Леві так називали світ під правлінням диявола. У тій промові американський президент говорив про проблеми моралі в політиці та "боротьбу справедливості й несправедливості". Критикував радянських лідерів за безбожність, назвав комуністичний режим "дивацькою сторінкою людської історії". 1200 слухачів улаштували йому 5-хвилинну овацію
"Росія має двох генералів, на яких вона може покластися: це генерали Січень і Лютий", –
писав англійський гумористичний журнал Punch 10 березня 1853-го, напередодні Кримської війни (1853–1856).
Ці слова приписали російському імператору Миколі І. Мовляв, інших, крім клімату, підстав перемогти англійців супротивник не має. Уперше цей образ виник 1812-го, коли з'явилася карикатура з підписом "Генерал Мороз голить маленького Бонні" – Наполеон Бонапарт щойно зазнав поразки в Росії
33,9%голосів здобули націонал-соціалісти на парламентських виборах у Німеччині 5 березня 1933-го. Cоціал-демократи отримали 20,4%. Третьою йшла комуністична партія. Її показники зросли найбільше за цей рік, та лідерів комуністів уже було заарештовано. Нацисти втратили порівняно з попередніми виборами близько двох мільйонів голосів. "Що значать ці цифри? Ми хазяї у рейху, а всі навколо лежать, наче попіл", – записав у щоденнику Йозеф Ґеббельс. За тиждень він очолив новостворене міністерство пропаганди, а ще за тиждень у місті Дахау неподалік Мюнхена з'явився перший концтабір
3 
1
Коментарі