Манікюр відучує гризти нігті

30-річна Ольга Павлів із Рівного з дитинства не могла позбутися звички гризти нігті. Каже, мама змащувала кінчики пальців гірчицею або пекучим перцем, але це допомагало ненадовго.

— Скільки себе пам"ятаю, не мала гарного манікюру, — розповідає жінка. — Навіть на випускний не змогла себе заставити відростити нігті. Пофарбувала їх білим перламутром, аби не так помітно було.

Говорить, із часом навчилася стримуватися, але перший же стрес на роботі вкорочував нігті.

— Подружка жартома порадила наростити, мовляв, своїх все одно недочекаєшся. Я спочатку не хотіла, але її акуратний френч переміг, — усміхається Ольга. — Майстер мене заспокоїла, я не перша з такою проблемою.

Вона запевнила жінку, що за два місяці відвикне гризти нігті.

— Спрацювало! Не знаю, чи жадібність, бо недешево, чи несмачно, але я перестала гризти нігті, — Ольга показує акуратний бежевий манікюр. — Звичайно, пару нігтів деформувала, але за два місяці звичка зникла. Думаю, через півроку зможу повністю перейти на свої. А якщо гризтиму — знову нарощу.

Звичку гризти нігті називають оніхофагією. Невропатологи та психіатри кажуть, що так людина намагається заспокоїтися у стресових ситуаціях. Найчастіше хвороба виникає в дошкільнят та підлітків. Дитина старається, перенапружується й опиняється в ситуації психоемоційного та фізичного перенавантаження. А коли гризе нігті, то на деякий час заспокоюється.

— Гризти нігті, щипати себе, навіть різати — це прояви агресії, яка направлена не себе, — пояснює 31-річний Олександр Осадчий, завідувач реабілітаційного відділення Київського міського психоневрологічного диспансеру N5. — Вони так привертають увагу. Це медична проблема, й лікувати її треба психотерапією.

Шкода псувати штучні нігті

Каже, Ольга все зробила правильно. Манікюр — теж один із засобів психотерапії. Щоправда, щоб відвикнути від поганої звички, потрібен час.

Голландці мають єдиний у світі центр для тих, хто хоче позбутися звички гризти нігті.

— Фіксують пацієнтові пристрій для рук, який не дозволяє це робити, — розповідає директор центру Ален ван Аббе. — З ним людина ходить чотири тижні, під наглядом медиків. Лікування ефективне, лише два-три відсотки хворих повертаються до шкідливої звички.

У Європі оніхофагія поширена. Дослідження свідчать, що від недуги потерпають приблизно 15% дорослих, 45% підлітків і 33% дітей.