27 грудня пересадили серце 45-річному одеситові. Доноркою стала 47-річна жінка, яка померла від крововиливу в мозок. Трансплантацію зробили у Львівській лікарні швидкої допомоги. Це дев'ята пересадка серця в Україні за 2020-й. Операції провели в Києві, Ковелі, Львові та Рівному.
Також уперше цьогоріч трансплантували підшлункову залозу, кістковий мозок від неродинного донора та нирку дитині від посмертного донора. Усі операції оплатила держава. У Міністерстві охорони здоров'я заявляють, що за три роки всім українцям, які потребують пересадки органів, трансплантацію проводитимуть в Україні. У нас таких хворих — близько 5 тис.
— Дев'ять сердець — це прорив. Але в межах України — мізер. Реальна потреба за рік майже 500, — каже Максим Овечко, 26 років, керівник Центру трансплантології у Львові. — Треба розвивати просвітницьку роботу. У водійських правах вказувати згоду на донорство, як це роблять у Штатах. Або, щоб кожен із нас міг підписати таку заяву в сімейного лікаря. Білорусі вдалося розвинути трансплантацію за п'ять років. За цей час змогли забезпечити органами не тільки своїх громадян, а й приймати іноземців. Хотілося би, щоб у нас це зайняло три-чотири роки. Варто перейняти досвід Іспанії, вона лідер у Європі по трансплантації.
Радить підключати до програми районні реанімації, що зможуть констатувати смерть мозку та робити забір органів. Це збільшить кількість пересадок.
— Майже 2 мільярди гривень витрачається щорічно на програму лікування українців за кордоном, — каже 45-річний Костянтин Руденко, заступник директора Національного інституту серцево-судинної хірургії ім. Миколи Амосова. — Ці кошти мають працювати в Україні. Черги по серцю, нирках і печінці треба ліквідувати завдяки тому, що держава починає нормально фінансувати трансплантацію.
На розвиток галузі на 2021 рік у бюджеті заклали 502 млн грн. Це вчетверо більше, ніж торік. До 24 лікарень, що пересаджували органи, додали ще 14 державних медзакладів і один приватний.
— Держава заклала достатньо коштів, але залишається проблема з донорами, — продовжує Руденко. — Тут важлива роль духовенства й моральних лідерів нації. Мають підтримати цю програму. Чітко сказати, що це важливо й у цьому немає криміналу. Поодинокі успіхи пересадки серця, печінки та нирок кажуть про зміну ставлення людей. Раніше вважали, що такі операції пов'язані з чорними трансплантологами. Прописаний закон унеможливлює кримінальні моменти.
Для повноцінного запуску програми має бути створений державний орган управління, що контролював і координував би ситуацію з трансплантації.
— Треба побудувати систему санавіації. У цьому напрямку працюємо з Міністерством внутрішніх справ. Вони дають гвинтокрили для перевезення органів. Мають запрацювати координатори з трансплантології, щоб розмовляти з родичами померлих. Проблемою також є певний консерватизм лікарів і відсутність єдиного реєстру потенційних донорів і хворих, які потребують органів. Має бути запущений 1 січня. Як запрацює, ситуація покращиться. Це забезпечить незалежний автоматичний вибір хворого для пересадки, — додає Руденко.
— Ця галузь не розвивалася 30 років і неможливо за один змінити все, — каже 34-річний Роман Морару-Бурлеску, завідувач Черкаського обласного онкологічного диспансеру. Заклад став першим в Україні, де пересаджують і кістковий мозок, і органи.
— Держава добре стимулює медзаклади, повністю оплачуючи трансплантацію. Для покращення системи мають працювати централізовані програми направлень наших спеціалістів у найкращі клініки світу, де навчають за єдиною системою і стандартами. Це обговорюється в міністерстві й найближчим часом українців відправлятимуть переймати досвід за кордон.
До трансплантацій донорського кісткового мозку готується Черкаський обласний діагностичний гематологічний центр. Там хворим пересаджують стовбурові клітині з їхнього організму. З листопада 2019 року провели 31 таку операцію.
— У нашій області трансплантації кісткового мозку потребують 40 людей. Шестеро з них — пересадки від рідного донора, — каже Олена Лук'янець, 57 років, завідувачка центру. — Ця процедура складніша, ніж та, що проводимо зараз. Потребує потужніших лабораторій, ліків, довшого періоду відновлення. Мріємо заскочити на цей рівень. Нас стримує ковід. Не змогли поїхати на стажування за кордон. Мусимо набувати досвіду віртуально у вигляді онлайн-тренувань.
1 
1
Коментарі