— У моєї бабусі по маминій лінії був цукровий діабет. У мене недавно в крові теж виявили підвищений цукор, — розповідає 43-річна Ніна Здір з Умані на Черкащині.
— Сімейний лікар розпитувала чи немає сухості в роті, чи стомлююся швидше, ніж раніше, чи не схудла я за останній час? Кажу, за кілька місяців скинула до 10 кілограмів. Стала більше пити. Думала влітку, що спека, от і хочеться води. Звернулася до ендокринолога. Підтвердили цукровий діабет на початковій стадії.
Ніна Здір перебуває у відділенні ендокринології Черкаської обласної лікарні. Тут для хворих на цукровий діабет діє школа самоконтролю. В групах щорічно навчаються понад півтори тисячі хворих.
— Наші заняття допомагають людині звикнути до думки, що ця хвороба — на все життя, — каже ендокринолог відділення ендокринології Людмила Сандул. — Але вона не є приводом для паніки.
В школі самоконтролю цукрового діабету діє п'ятиденна програма навчання.
— На першому занятті розповідаємо про цукровий діабет першого і другого типів. Показуємо, як проводити вимірювання рівня глюкози у крові. На другому навчаємо планувати харчування. Воно має бути різноманітне й часте. Їсти треба малими порціями, шість разів на день, в один і той самий час. Інтервал — не більш як 3 години. На рівень глюкози в крові впливають вуглеводи. Тому їх треба вміти підраховувати. Третє заняття присвячене інсуліну. Розказуємо про його види, дію і схеми прийому. Показуємо, як правильно робити укол.
На наступному занятті говоримо про фізичні навантаження. Якщо людина, наприклад, пробігла за автобусом або перенесла щось важке, треба терміново з'їсти щось, що швидко засвоюється. Яблуко, бутерброд або шматок хліба. На п'ятому занятті наголошуємо, що хворобою треба навчитися управляти, щоб не було ускладнень. Пацієнт повинен завжди мати при собі карточку зі своїми даними. Там указати контакти лікаря і назву препарату, яким лікується. На роботі бодай одна-дві людини мають знати про цукровий діабет колеги, — додає Людмила Володимирівна.
З хворими зазвичай починають працювати індивідуально, а потім — у групі.
— Хто не соромиться, одразу йде в групу. Люди по-різному сприймають діагноз "цукровий діабет". Спершу не хочуть, щоб про це знали. Деякі замикаються в собі. У нас є пацієнт, захворів ще студентом. У нього зникло бажання не лише вчитися, а й жити. Батьки розповіли, що боявся піти на дискотеку, побачення і навіть вийти в магазин. Хлопець замкнувся, почав думати про самогубство. Тому я спочатку з ним попрацювала як психолог. А вже потім провели йому індивідуальні заняття з навчання. Хлопець навчився правильно харчуватися, вираховувати "хлібні одиниці" й дозу інсуліну. Згодом деякі хворі розповіли йому свої історії. Приклади наших пацієнтів наводили й ми. Навіть про відомих артистів, політиків розказували. Пацієнт зрозумів, що з цією хворобою люди теж стають успішними. Навчаються, одружуються, народжують, доглядають батьків, будують будинки й живуть довгі роки. Хлопець, який хотів укоротити собі віку, зараз успішно працює і має сім'ю.
Найкращим видом фізичної активності при цукровому діабеті є ходьба. Регулярні прогулянки в швидкому темпі впродовж 45 хв. знижують ризик серцево-судинних захворювань.
— Починати ходити можна з 10 хвилин, щодня додаючи по 5. У будь-який час і на будь-якій місцевості. Головне, щоб були бавовняні шкарпетки та зручне взуття. Перед прогулянкою на довгу відстань обов'язково щось перекусити. Із собою можна взяти бутерброд, цукор або цукерки-льодяники. Цукровий діабет ставить людину в нові умови життя. Але можна навчитися керувати недугою. Головне — мати бажання. Пацієнтам ми даємо посібники й допоміжні матеріали. Вони в будь-який час можуть проконсультуватися телефоном, — каже Людмила Володимирівна.
8 
35413
Коментарі