Владиславові Мосієнку із села Велика Павлівка Зіньківського району Полтавської області 1 рік і 4 місяці. Йому зробили дві складні операції — пересадили нирку і видалили тромб у серці. Обидві унікальні.
— Торік у травні у Владика був розлад шлунку. Нас поклали в райлікарню, — розповідає мати хлопчика 29-річна Наталя Мосієнко. — Уже збиралися виписувати, але лікарка сказала, що треба ще зробити укол антибіотика. Не пояснила, що за ліки, навіщо. Укололи. До вечора у дитини не стало мочі. Памперси були сухі. Він почав в"янути, опухла ніжка. На ручці, де зробили укол, з"явилися висипання. Лікарка каже: "Не хвилюйтеся, мамочко, то так треба". А через пару годин сама кинулася, що дитина перестала мочитися.
Опівночі "швидка" доправила Мосієнків у дитячу лікарню Полтави. Владик почав опухати, його поклали в реанімацію.
— Я під дверима весь час була. До обіду хоч чула плач, а потім і він стих. Виявилося, синок перестав сам дихати, під апаратом лежав, відмовили нирки. Лікарям кажу, давайте на Київ везти. А вони: "Вибирайте — якщо залишиться в Полтаві, то доживе до вечора. А у Київ можемо навіть не довезти". Наш друг Олександр Гадир із Полтави підняв на ноги лікарню. Добився, щоб дитину везли у Київ. Нас із чоловіком Юрою у "швидку" не впустили. На машині гналися позаду до самої столиці. Син був на грані. 6-го травня попали в "Охматдит". Владика поклали під апарат, а через три дні він задихав сам. Йому зробили вісім операцій — катетери міняли під наркозом. Дуже слабкий був.
Після нового 2010 року Владиславові, якому тоді був 1 рік і місяць, пересадили мамину нирку.
— Моя нирка підійшла дужче, ніж чоловіка. Питали, чи є у нас ще діти, бо з однією ниркою можна не завагітніти. Кажу, є Віточка, їй 5 з половиною. Але навіть якби не було, усе одно б віддала свою нирку.
Владик усе життя прийматиме ліки, щоб не було відторгнення нирки
Після пересадки у хлопчика розвинувся інфекційний ендокардит — запалення внутрішньої оболонки серця. Малий мав високу температуру. Ультразвукове дослідження показало, що у правому передсерді утворився тромб.
— Він міг мігрувати або стояти у передсерді, — пояснює Наталя Кучкова, лікар-кардіолог вищої категорії Інституту серцево-судинної хірургії ім. Амосова. — Якщо тромб не прибрати, він може інфікувати весь організм. У першу чергу — імплантовану нирку. Від запалення єдина нирка могла втратити свою функцію. Операція була необхідна. Уперше робили операцію на серці дитині із трансплантованим органом. Боялися, що нирка не витримає. Але все обійшлося. Відкрили серце, прибрали тромб.
Донедавна інфекційний ендокардит лікували тільки потужними антибіотиками. Однак часто таке лікування давало ускладнення — виникало запалення клапанів серця, серцева недостатність. Людина могла померти. В Інституті Амосова ендокардит почали лікувати хірургічним способом. У світі таких успішних операцій небагато.
— 15 березня був місяць, як тромб видалили. Тьху-тьху, все добре, — говорить Наталя Мосієнко. У телефоні чути, як Владик каже "ма-ма". — Десять місяців пролежали в "Охматдиті". Спасибі усім хірургам, лікарям, які нас рятували. Рідні підтримували, у селі допомагали. Кров донори здавали. Близько 200 тисяч гривень пішло на лікування. У райлікарні провину на себе не беруть. А у Києві нам сказали, що було передозування ліками.
Владик усе життя прийматиме ліки, щоб не було відторгнення нирки. Медикаменти виділяє держава.
2 
1
Коментарі