43-річна Ганна Вайтиковська з с. Білки Іршавського району Закарпатської області робить енергетичні аромомасажі. Після них люди почуваються краще, позбавляються багатьох недуг.
— Ніколи не думала, що масажами буду займатися серйозно, — пригадує Вайтиковська. — Десять років тому з односельчанами поїхала на прополку буряків на Вінниччину. Одного вечора Анна Староста попросила мене помнути їй плечі. Скаржилася, що від копання не може повернутися – так її всі м"язи боліли. Наступного дня Анна копала, як електрична. Вечером жони із бригади давай просити мене і їх помасажувати. Казали, що після мого пощипування та поглажування почуваються так, як би на світ народилися.
У бригаді було 27 людей, половина з них жінки. Щовечора Вайтиковська масажувала кожну з них по 5 хв.
— Бригадиром тоді була я, — приєднується до розмови односельчанка Ірина Матіко, 66 років. Жінка часто приходить до Вайтиковської на масаж. – Аня дуже файно робила його. Ми мали силу копати. Про Аніни руки скоро учули многі люди.
Ганна розповідає, як уперше поставила на місце диски чоловікові.
— Петро Синяк почав дурачитися. Підняв на руки одну молодицю з бригади, і його сіпнуло. Ледве виліз на машину. Вдома вчепився за мене, аби робила масаж. Пояснюю йому, що треба костоправа, бо я не знаю налажувати диски. Він почав корчитися від болю, гет зблід. Мені його стало шкода. Думаю, попробую, що вже буде. Намастила свинним жиром, втирала у нього хвилин 20. Тоді мені прийшло щось у голову, і я сильно здавила його позвоночник. Петро так голосно заверещав, що вся бригада збіглася. Я дуже перелякалася, що знищила чоловіка. У мене помутніло в очах, пропав голос. Через кілька хвилин кажу: "Петре, вставай". "Я не встану. Мене щось дуже зболіло у попереку", — відповідає мені Петро. Я повторила більш грізно: "Вставай". Він піднявся на коліна, зліз із ліжка, став на ноги. "Я тебе стільки умоляв, а ти казала, що не знаєш, як мені помочи", — дорікнув мені чоловік. Потім ще дев"ятьом людям наладила диски, не знаючи, що до чого.
Я дуже перелякалася, що знищила чоловіка
Після повернення із заробітків до Вайтиковської на масаж приходили односельчани й жителі довколишніх сіл. Сім років жінка робила масажі й вправляла диски без відповідної освіти.
— Три роки тому до мене приїхала з Ужгорода Ганна Петрецька, — розповідає. – Мала дискову грижу. Де тільки не лікувалася, що тільки не робила, а результату бажаного не було. Вона мені каже: "Аня, відколи ходжу по масажах, у таких руках ще не була. У вас незвичні руки – від них іде тепло. Мені так добре після масажу. Вам треба піти вчитися ".
У Києва Вайтиковська пройшла курси аромомасажу при медичному інституті української Асоціації народної медицини. Навчилася, як нейтралізувати негативну енергію і наповнюватися позитивною.
Після трьох сеансів масажу 50-річний Василь із сусіднього села Імстичево почувається краще. Чоловік має проблеми з хребтом, лікарі діагностували запущену форму остеохондрозу й тромбофлебіт.
Вайтиковська на півгодини ставить чоловікові на спину шість присосок. Під"єднує до китайського лікувально-профілактичного препарату "Чхун Хуа Бао". Два роки тому купила його за $500.
— Препарат працює імпульсами, має 30 режимів, — каже Ганна. — За східною медициною, людина хворіє, коли в неї порушена енергетика. Апарат її вирівнює. Можна лікувати і гангрену.
З півгодини Вайтиковська робить Василеві масаж, втирає в тіло ароматичну олію з перцевої м"яти. Чоловік платить 25 грн.
— У перші роки взагалі робила безплатно, — веде далі. – Але нині купую дорогі німецькі аромомасла, тому за роботу тепер беру гроші. Мрію відкрити власний масажний кабінет. Зараз проводимо ремонт у хаті.
Під час масажу жінка відчуває, що у людини хворе. До того місця прикладає долоні, й пацієнт відчуває тепло і полегшення.
Подейкують, що її покійний прадід Антон мав дар допомагати людям і худобі. Пліткують, він керував зміями.
— Прадіда я не пам"ятаю. Як годиться, перед смертю свій дар мав комусь передати. Ото мав бути хлопець із нашої родини не молодший 20 років. На той час такого хлопця не було, і дід забрав дар із собою у могилу. На його похорон злізлися усі змії – ніде було стати у дворі. Піп ледве міг покадити довкола труни, аби не наступити на змію. Люди не боялися, бо знали, що змії їх не вкусять.
3 
35413
Коментарі