Ужгородська корчма "Деца у Нотаря" славиться серед туристів насамперед незвичним дизайном. Розбираю кілька написів: "Деца у Нотаря" це — концтабір для непитущих", "Якщо офіціант пропав кудись надовго, то знайте, що він балдіє від вашого крутого замовлення". Власник корчми — відомий на Закарпатті гуморист Павло Чучка, 51 рік. Меню ресторану теж вишукане: жаб"ячі лапки, біфштекс по-татарськи, бастурма (вірменська шинка), бограч-гуляш, кулеша з овечою бринзою, бануш, човлент.
Зранку в будні відвідувачів у корчмі не багато. Офіціантка відносить молодій парі, що примостилася у кутку дворика, каву. Ледь чутно музику. Я підходжу до входу, що веде на ресторанну кухню. Там кілька молодих кухарок готують салат із капусти. Хлопчина чистить картоплю, біля плити жінка років 45-ти смажить млинці. У бокові двері заходить пані Наталя, 38 років, дружина власника корчми. Вона — адміністратор ресторану. Добре розуміється на оригінальних стравах і нерідко сама вчить куховарок готувати якусь нову.
— Біфштекс по-татарськи, — каже Наталія Чучка, — ми готуємо років зо два. — Але відтоді ця східна страва здобула популярність. Рецепт приніс Мирослав (38-річний брат Павла. — "ГПУ"). Якось скуштував її в одному з місцевих ресторанів. Правда, у нас біфштекс виходить гостріший.
35-річна кухарка Тімея виймає з холодильника миску з дрібно розмеленим фаршем.
— Для біфштексу підійде лишень один сорт м"яса, — каже, викладаючи м"ясну масу. — Це вирізка зі спини молодого теляти. Перемолоти потрібно двічі, щоб фарш став схожим на пасту.
Пані Тімея відважує 100 г фаршу і робить з нього котлетку. Кладе її посередині тарілки. У центрі сирої котлети робить велику дірку: туди має поміститися жовток сирого яйця. По колу від котлетки куховарка накладає по чайній ложечці вісім видів спецій.
— Використовуємо кілька угорських національних спецій, — розповідає пані Тімея, кладучи так званий чепеш. — Це щось подібне до нашої аджики, — пояснює.
Потім ще додає по чайній ложці кетчупу, солі, чорного й червоного меленого перцю, гірчиці, угорську пасту з червоної паприки та дрібно нарізану цибулю.
Якщо офіціант пропав кудись надовго, то знайте, що він балдіє від вашого крутого замовлення
— У центр котлетки, — розбиває яйце пані Тімея, — кладемо сирий жовток, а зверху посипаємо сухим кропом. І на цьому справа куховарки завершена, — каже жінка, гукнувши із сусідньої зали офіціантку Олесю.
Напівготову страву до столу замовникові подає офіціант. Завершальна стадія приготування відбувається за столом клієнта.
— До столу я подаю страву у такому вигляді, — показує тарілку Олеся Дудко, 24 роки. — Беру виделку та ніж і біля замовника готую біфштекс, схожий на паштет. Спочатку фарш змішую із сухими спеціями: сіллю та перцем.
Перетирати фарш зі спеціями треба не менш ніж 15 хвилин, пояснює дівчина. Він має стати схожим на пасту. Коли біфштекс готовий, до столу приносять грінки з часником: три чорні і три білі, та 50 г масла.
— Замовник гарячі грінки намащує маслом, а зверху, — показує Олеся, — тоненьким шаром накладає паштет із сирого фаршу.
Червоний паштет на кусневі хліба зовсім не схожий на сирий фарш, але я не відразу наважилася його скуштувати. Біфштекс виявився дуже пікантним і смачним. Гострота, завдяки домішаним спеціям, надає йому неповторного смаку.
— Грінки з біфштексом найліпше смакують з пивом, — каже Наталія Чучка. — Дехто полюбляє їх до горілки. Одна порція біфштексу коштує у корчмі 15 гривень. Біфштекс по-татарськи та бограч-гуляш — фірмові страви "Деци у Нотаря", — додає пані Наталя.
Улітку впродовж дня корчма отримує щонайменше 20–30 замовлень на біфштекс по-татарськи, взимку — трохи менше.
— Буває, приходять ужгородці й замовляють біфштекс із грінками додому. Кажуть, що ми дуже смачно готуємо, — хвалиться Олеся.
1 
1
Коментарі