Вінничанин Микола Томчук, 43 роки, ковбасу купує там, де її дають куштувати. Вибирає, в якій менше спецій та солі.
— У мене четверо дітей. Завжди стараюся попробувать. Чим менше спецій, тим краще, бо їх дають, щоб перебити смак і запах замінників м'яса.
29-річний Михайло із Житомира має власний ковбасний цех. Називати прізвище відмовляється. У цьому бізнесі він дев'ять років. Для виробництва купує справжнє м'ясо у фермерів.
Радить вибирати ковбасу передусім за ціною — починати із середньої вартості. Звертати увагу на колір.
— Що блідіша, то якісніша. Якщо червона, яскрава, то це порошок. Під колір м'яса фарбують те, з чого ковбасу зробили: шкури, соя, жири з крохмалями.
50-річна Людмила Черноус із Чернівців працює заступником директора з якості на одному із підприємств — виробників ковбас. Розказує, як випускають якісну продукцію:
— Використовуємо яловичину і свинину лише з України. У нас свої свиноферми. Кожна тварина має паспорт, куди вносять дані про щеплення і стан її здоров'я. Перед забоєм маркують певним номером, аби можна було провести експертизу туші та внутрішніх органів. Маємо ще раз переконатися у відповідності м'яса і субпродуктів ветеринарним вимогам. Окремо перевіряють внутрішні органи. Якщо є якісь проблеми, тоді тушу залишають на запасному майданчику для додаткового обстеження. І тоді вже вирішують, чи на корм для тварин, чи на спалювання.
Напівтуші з холодильних камер подають у ковбасний цех. Там м'ясо відділяють від кісток і сухожиль.
— Після термічної обробки продукцію охолоджуємо в підвішеному стані, а потім машина упаковує в плівку. Перед реалізацією ще раз проводимо лабораторні випробування на якість, — говорить Людмила Петрівна. — Ковбасу виробляємо в натуральних або штучних оболонках. Реалізовуємо в газовій чи вакуумній упаковці. Так товар відповідає санітарним вимогам, довго лишається свіжим. Тому раджу покупцям звертати увагу на упаковку.
Подружжя Петренків із Черкас кілька років поспіль купує продукцію тільки однієї торгової марки.
— До нас якось приїжджали родичі з Москви, один із них працює технологом на м'ясокомбінаті. Ми до столу купили копчену ковбасу і шинку. То він казав, що продукція якісна, видно, що на м'ясі не економлять, — розказує 62-річний Володимир Петренко.
600
грамів сирокопченої ковбаси виходить із 1 кг добірного м'яса. У дорогі сорти додавали коньяк п'ятирічної витримки.
Московську ковбасу робили півтора місяця
Рецепту сирокопченої ковбаси майже дві тисячі років. Про неї є згадки в описах бенкетів Стародавніх Греції, Вавилону, Китаю. Колись на території Радянського Союзу найвідомішою була московська. Її робили майже півтора місяця.
— М'ясо на днів сім засолюють, а потім із нього роблять фарш. Додають сало, спеції. Набивають в оболонку та чотири дні тримають в спеціальній камері, щоб вийшла вода. Сушили продукцію до 40 днів,— розповідає виробник ковбас житомирець Михайло.
3 
1
Коментарі