"Курятина — це м"ясо, яке важко зіпсувати. От чоловіки і розмітають курей зі швидкістю звуку перед жіночим святом, — усміхається з-за прилавка продавчиня у білому фартусі поверх зимового одягу. З вантажної машини на столичному ринку Виноградар вона продає курей, тушками та частинами. — А якщо і згорить, то не так буде жалко, як дорогу свинину".
Прогнозує, що черга з чоловіків вишикується у п"ятницю та суботу. Поки запасаються провізією найбільш завбачливі кияни.
— Або сімейні, хто вже склав план задобрювання жінки і боїться не реалізувати його, — додає.
Киянин Василь Копнак, 47 років, просить продавчиню вибрати найбільшу курку з непошкодженою шкіркою. У руках тримає 50 грн.
У неділю він планує випроводити дружину Олександру з сином по магазинах, а сам чаклуватиме над вечерею.
— Традиційно у березні особисто готую фаршировану курку. Бо в дружини, бачте, терпіння на таке не вистачає. Приготування триває до двох годин.
Спочатку з курки треба обережно зняти шкірку.
— Тушку надрізаю по спинці й міліметр за міліметром відділяю шкіру від м"яса. Вона не має тріснути чи порватися — бо все пропало!
Далі Василь відокремлює м"ясо від кісток. Із них варить бульйон. Філе відбиває. Решту зі шматочками телятини, свинини та шпиком перекручує на м"ясорубку.
— Кидайте у фарш усе, що завалялося м"ясного у холодильнику. Фарш солю, ллю трохи молока і перемішую з яйцем і очищеними фісташками. Додаю ще й варений язик, бо його любить Олександра. Ріжу дрібними кубиками, він має відчуватися у страві.
Коли чоловік готує, всіх виганяє з кухні
Василь на столі розтягує курячу шкіру. На середину кладе відбите філе, а поверх м"яса — фарш.
— Фаршу має бути чимало, щоб заповнити ним усі отвори. Має вийти ціла тушка курки, а розріз і всі дірки зашиваю нитками. Якщо фарш просто скрутити у шкірці, не вийде ефектної страви.
Аби фарширована курка не тріснула, Копнак замотує її у марлю. Тушку варить годину-півтори у підсоленому бульйоні. Марлю знімає, коли охолоне.
— Для хрумкої шкірочки її можна запекти у духовці. Але страва і так дуже ніжна. Смачна й гаряча, і холодна.
— А мій муженьок частенько курчатами табака нас балує, — хвалиться Віра Петрівна, 50 років, і замовляє продавчині дві маленькі курячі тушки. — Курятина у нього найсмачніше виходить. Сподіваюсь умовити приготувати.
Жінка каже: коли її чоловік готує, всіх виганяє з кухні.
— Не дає нікому заходити, доки не накриє стіл. Але я підгледіла через вікно у ванній, як він готує тих курчат табака. Ледь не впала.
Зізнається, що пробувала готувати сама, потай від чоловіка. Але виходило не так смачно.
Спершу Віра Петрівна миє курку і розрізає по грудині вздовж. Щоб із пательні не стирчали ноги, відламує їх і запихає всередину. Далі натирає тушку сіллю, часником і розплескує на пательні.
— Смажити треба на повільному вогні та вершковому маслі, тоді м"ясо матиме приємний вершковий присмак. А зверху — обов"язково прес. Чоловік клав на курку дерев"яну дощечку, на неї — трилітрову банку з водою.
За 20–30 хв. курку слід перевернути. За потреби додати масла.
— Чоловік прикрашає страву зеленню — кропом, петрушкою, цибулею, базиліком чи салатом. У курки так розпластано крила, що здається, вона ось-ось злетить із зеленої трави.
3 
1
Коментарі