П'ятниця, 1 квітня, 13:06
– Давай-давай! – кричать рятувальники. Удев'ятьох намагаються перевернути бетонну брилу серед завалів будівлі облдержадміністрації в Миколаєві. Споруду розбомбила російська авіація вранці 29 березня.
– Розбираємо руїни цілодобово. Працюють хлопці обережно, – каже речник ДСНС в Миколаївській області Артем Вагін. – Уже дістали 30 тіл. Одна жінка померла в лікарні.
Ворожа ракета наскрізь пробила 9-поверхову будівлю ОДА. Зруйнувала центральну секцію. Пожежі не було.
– Ті собаки спеціально дочекалися, коли люди прийдуть на роботу, – каже голова Миколаївської ОДА 41-річний Віталій Кім. – Половини адміністрації немає. Мій кабінет розвалили. Пощастило, бо проспав роботу. Більшість людей вижила, дивом устигла вибігти. Цей обстріл означає, що окупанти відмовляються від планів узяти Миколаїв із землі. Якщо хочеш керувати захопленою територією, то має бути пункт, куди сходяться всі мережі комунікації для управління і зв'язку.
Росіяни обстрілюють Миколаїв та область щодня. Б'ють із Криму та Херсонщини
А в цей час:
– Наталю, я жива. Бучу звільнено, – говорить 71-річна Алла Ковтун по телефону онучці. Майже три тижні не виходила на зв'язок.
5 березня росіяни окупували Бучу, що під Києвом. 1 квітня в місто зайшли українські військові з державними прапорами.
– Люди пишуть, телефонують, що навіть дихати одразу стало легше, – каже депутатка Бучанської міськради Катерина Українцева, 46 років. – Однак тут досі небезпечно. Орки можуть готувати диверсії. Триває зачистка. Маємо розмінувати місто.
У Бучі поки що немає води, електроенергії, перебої з мобільним зв'язком. Мало запасів їжі. У місті лишаються близько 5 тис. цивільних осіб.
– Кричала від радості, коли почула про звільнення. Сміялась і плакала одночасно, – каже місцева жителька 50-річна Тетяна Овсієвич. – Знаю, що рашистів ще чимало на околицях. Ховаються по будинках. Тікаючи, все мінують.
– Якщо не зупиниш своєї таратайки, спалю її, – вибігає з двору розлючений 68-річний Василь Кобець із Кропивницького. Махає палицею. Біля його паркану чоловік оглядає свій мотоцикл.
– Дядьку, чому кричите, що я вам зробив? – каже водій, задкуючи.
– Їдь звідси, щоб я тебе більше не бачив і не чув, – Василь Миколайович штрикає палицею в мотоцикл. – Богом клянуся, почую рев мотору – розіб'ю агрегат. Потепліло – і прокинулися ці шумахери. Гул нагадує звук сирени. Ми шість разів спускались у підвал. За 10 хвилин виходили надвір. Потім знову назад. Не розуміли, що робиться. Повідомлень про тривогу немає, а сирена виє. Жінці від біганини та хвилювання стало погано, підскочив тиск.
"План Маршалла" – це про розвиток
Сильна армія, стабільний тил і наша готовність боротися – основні складові перемоги. Але далі – проблеми. Бо ніхто не знає точно, коли буде перемога, навіть якщо не сумнівається в її неминучості.
Під "планом Маршалла", як і 1947 року, мається на увазі план відбудови України. Чи означає це, що його треба вмикати лише після підписання миру? Не факт. Миру не буде довго. Повноцінний мир можливий лише зі смертю Путіна. Його смерть бажана не тільки для нас, а й для частини російських еліт. Але це все з категорії "дива і бажання".
Європа нам допомагала відбудовувати прифронтові території, починаючи з 2015 року. І все пішло прахом. Навіщо відбудовувати міст під Охтиркою чи університети Харкова, якщо через кілька років хиткого перемир'я орки знову їх роздовбають? Має бути гарантоване на десятки років припинення вогню.
Тому початок "плану Маршалла" може йти паралельно з ленд-лізовою програмою. За принципом: дайте нам снаряди. Але й дайте устаткування, щоб ми ці снаряди клепали самі. Вже зараз. "План Маршалла" – це не про затикання бюджетних дірок. Це про розвиток.
Віктор БОБИРЕНКО, політолог
Ми жили ілюзіями
Ліберальний світовий порядок спирався на мантру "ніколи знову". Ніколи не буде геноциду. Ніколи великі нації не зітруть із карти дрібніші. Ніколи не попадемося на вудку диктаторів, які використовують мову масових убивств. Принаймні в Європі.
Але поки ми щасливо жили ілюзіями, що "ніколи знову" щось справді означає, керівники Росії з найбільшим у світі ядерним арсеналом перебудовували армію і пропагандистську машину, щоб сприяти масовим убивствам.
Енн ЕПЛБАУМ, історик
Ворог хоче відрізати нас від моря
Кремль зосередить залишки своїх спроможностей на південному і східному напрямках, щоб просунутися звідти вглиб України. Це більша загроза для промислових регіонів, виробництво яких формує левову частку валютних надходжень у країну. Ворог прагне відрізати нас від моря, через яке йде майже весь імпорт/експорт, що означатиме економічне задихання. Найстрашніші ракети б'ють по нас із моря і Білорусі.
Втеча з Київщини, певне полегшення довкола Чернігова і відсутність наступу з Білорусі – лише перепочинок. Путін не включить задньої передачі, доки російська армія не буде розбита.
Михайло БАСАРАБ, політолог
"У Путіна останній рішучий бій – він або громить нас і поглинає політично, або програє – і ми його зносимо. Зупинитись і підписати "Мінськ-3" – це відкласти війну ще раз. Існування наших держав одночасно неможливе", –
Олег ЖДАНОВ, військовий експерт
565 мільярдів доларів становлять збитки від російської агресії, повідомила міністерка економіки Юлія Свириденко. Найбільше постраждала інфраструктура – $119 млрд
86 захисників повернула з полону Україна 1 квітня. Обмін відбувся у форматі "86 на 86", заявила віцепрем'єрка Ірина Верещук
Товариш – колишній поліцейський. Місяць ховався від війни в селі. Недавно сказав, що повертається в місто, бо втомився жити без гарячої води, інтернету. Щойно приїхав, забрали у військкомат.
Мирослав БАНДУРА
У перші дні війни евакуювалися з Харкова. Жили на околиці міста, тому вдалося швидко виїхати автомобілем. Через кілька тижнів батько повернувся додому, щоб забрати деякі документи. У будинку були розкидані речі, пляшки та їжа. У кімнаті спав росіянин. Батько хотів убити його, але стримався й передав військовим.
Ірина МОКАНЕЦЬ
Сусіди постягували розбиту техніку рашистів. Частину порізали і здали на метал. За вторговані кошти укріпили дах. З решти брухту зробили кабіну з чотирма колесами. Схожа на квадроцикл.
Ігор ЇВЖЕНКО
Виїхала в Німеччину. Тутешні волонтери нанесли купу одягу. Згодом почала відмовлятися, пожартувала, що не маю шафи для всього добра. Через день німкеня привезла свій меблевий гарнітур.
Наталія РОЖЕНКО
Стару квартиру проплатила до 7 квітня. Власник без дозволу зайшов і забрав мікрохвильовку. Так вирішив компенсувати комуналку. Почала писати у фейсбук. Накатав заяву, ніби я – диверсантка. Просить оплатити опалення в березні. Він його вимкнув ще 24 лютого.
Ірина ДАЛІНЧУН
Верховна Рада проголосувала за збільшення податкового навантаження для компаній, що продовжують працювати в Росії. Зараз це Metro, Auchan, Leroy Merlin. Їх оподатковуватимуть із коефіцієнтом 1,5.
Уряд скасував іспити для отримання водійських прав на майданчиках, щоб уникнути скупчень людей і техніки. Також зараз не потрібна медична довідка в разі заміни у зв'язку із втратою або викраденням посвідчення водія.
Парламент ухвалив закон про націоналізацію майна росіян і громадян України, які публічно заперечують війну.
У застосунку "Дія" 30 березня стартував прийом заявок на компенсацію за зруйноване окупантами нерухоме майно. За добу про знищене житло повідомили понад 20 тис. українців.
137 білоруських і російських залізничних вагонів націоналізують в Україні. У 84 – дизельне паливо, скло, вапняковий камінь, соя, залізобетонні вироби. 20 вагонів везли залізну руду. 33 – порожні
"Наміри Росії очевидні: вслід за енергетичною кризою їхнє завдання – спричинити велику продуктову кризу у світі. Вони знищують частину зерносховищ в Україні. Закривають експорт зерна з портів через морську блокаду", –
Денис ШМИГАЛЬ, прем'єр-міністр України
Багато років не виходить завести дитину. Пропонувала всиновити. Чоловік казав, що не полюбить чужого. Недавно побачив відео евакуації малюків із сиротинця. Заплакав і заявив, що маємо двох точно взяти в родину.
Галина БАБІЧ, 35 років, Львів
Брат живе у Франції з народження. За 30 років в Україні був кілька разів. Але казав, що любить її, мов рідну. Коли напали росіяни, покинув роботу і приїхав воювати.
Анна ТРИГЕНКО, 37 років, Київ
Бабуся народила дочку під час війни 1943-го. Я народила сина під обстрілами 28 лютого. Нам вдалося евакуюватися з Києва на Закарпаття. Далі не їдемо, хочемо повернутися додому після перемоги.
Ніна ОЛЕЖКО, 29 років, Київ
З другом знімаємо відео для ютюбу. Розказуємо про історію України. З початком війни відкрили фонд для допомоги Збройним силам. За годину останнього ефіру назбирали близько 500 тис. грн. Віддали на бронежилети й каски.
Андрій НЕЧЕНЬ, 30 років, Вінниця
Щоб регулярно читати всі матеріали журналу "Країна", оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу".
4 
35413
Коментарі