Українські підприємці за першої ж можливості почали відновлювати роботу своїх заводів, фабрик, пекарень, магазинів, різноманітних виробництв. Намагаються працювати в усіх регіонах, де немає бойових дій і дозволяє ситуація. І у звільнених від окупації, якщо потужності вціліли після атаки російської армії. Хтось перемістився з колективами в центральні й західні області. Хтось відновлює роботу на рідній локації.
Про те, як вдається працювати взуттєвим мануфактурникам, в інтерв'ю Gazeta.ua розповідає Аліна Качоровська. Вона - управитель взуттєвим брендом Kachorovska. Фабрика взуття розташована в Житомирі. Разом із модельними парами шиють берці для військових.
Зараз робимо все можливе, щоб повернути бізнес на довоєнні показники. Рухаємося повільно. Більшість працівників змогли забезпечити роботою, хоч і не в повному обсязі. Це близько 130 осіб, - розповідає Аліна Качоровська. Разом із частиною працівників працює з квітня в Італії.
До війни 95 відсотків продукції продавали лише на українському ринку В2С. Повна переорієнтація бізнесу на захід відбулася так, що та кількість рухів, які зробили за ці три місяці, перевищила вдвічі роботу в цьому напрямі за 2021 рік. Довелося з нуля почати представляти себе на міжнародному ринку, шукати нові канали збуту, клієнтів, партнерів. Три місяці у нас була економічно-бізнесова боротьба. Це не порівняти з тим, що відбувається на фронті. Але ми боремося теж. Робимо все можливе. Наше завдання зараз - максимально відновитися до показників хоча б на 24 лютого. Сподіваюся, що до кінця року вийдемо на них.
Як вам удалося зберегти колектив?
За два роки пандемії ми адаптувалися працювати в онлайн-режимі. У нас офіс в онлайні працював. А є дві категорії працівників, які мають працювати на місцях. Це робітники фабрики, магазину офлайн і складу. Тобто у нас десь 60 відсотків тих, хто прив'язаний до робочих місць, і до 40 тих, хто ні. Дизайн-бюро ми частково перенесли в Італію. Але команда переюуває в різних локаціях. Зараз працюють 130 осіб на неповній зайнятості. Хтось виїхав за кордон.
Планували відкриття ще однієї локації в Києві. Цей проєкт заморожений. Скоротили поточну колекцію
Від чого довелося відмовитися за цей час?
Ми планували відкриття ще однієї офлайн локації у Києві. Цей проєкт заморожений. В цьому році точно робити це не будемо. Скоротили поточну колекцію, бо не зможемо забезпечити в повному обсязі продажі. Магазин в Одесі не працює. Все інше ми відновили, просто не в тих обсягах. У Києві було два магазини і вони працюють, як і ательє. Протягом двох місяців тимчасово переміщували онлайн-склад до Львова. І там місяць магазин наш працював у приміщенні партнерів - весільного бренду "МілаНова". Цей проєкт зараз завершили.
Включили на повну потужність вихід на міжнародні ринки. Це зараз забирає найбільше ресурсу. Доводиться бігти в десять разів швидше, щоб хоч якийсь результат отримати. Ми новачки і нас ніхто не знає.
Крім взуття, у вас є ще є лінійка одягу. Що зараз купують українці?
Є попит на базові універсальні речі. Думаю, це пов'язано і з тим, що немає пропозицій на ринку - футболки, світшоти, худі, легінси. На це підвищений попит у порівнянні з тим, що було до війни. Дівчата замовляють і сукні. Є побажання на м'ятний тренч, наприклад. Бачила, що дехто з колег, які шиють одяг, писав радісні дописи: "У нас гарна новина, бо замовили весільну сукню чи смокінг". У нас високий попит на весільне взуття. Це одна з топових категорій зараз. Є модель "Катя", яку робили в кооперації з Катею Сільченко. Білі босоніжки - це модель на весілля і зараз наш бестселлер. За цей місяць продали 30 пар. Люди одружуються постійно. Це дарує надію.
А щось стало новим трендом за цей час?
Крім військових берців, іншого немає.
Відшили понад 1600 пар берців. Вирішили не зупиняти збирання коштів, бо запит на безплатне взуття є постійно
Вам удалося зібрати 620 тисяч гривень для пошиття 800 пар берців. Чи реалізували вже цей благодійний проєкт? Скільки загалом планували виготовити?
Це була акція, яку організували з кількома фабриками. Працювали три взуттєві фабрики й одна - виробник підошви. Це спільна ініціатива - і внески фабрик, і донейти, які ми зібрали. Спершу шили з тих матеріалів, що мали. Потім зрозуміли, що попит доволі високий і почали збирати гроші. Вийшло близько 950 тисяч гривень. На сьогодні відшили понад 1600 пар взуття. Перша частина - десь 1300 пар відшивали кілька фабрик. А ще 300 пар шили в себе додатково. Вирішили не зупиняти збирання коштів, бо запит на безплатні берці є постійно. Люди щодня пишуть і запитують. Ми збираємо кошти, потім підраховуємо, на яку кількість зібрали й запускаємо пошиття.
До війни в інтерв'ю ви сказали: "Зараз ми конкуруємо із заробітними платами в Польщі. З тими умовами праці. І в нас умови праці можуть бути кращими, а заробітна плата може бути вищою". А яка ситуація зараз?
Відкотилися назад. Ви ж бачите курс. Ми не робимо перерахунок. Не можемо собі це дозволити, інакше не зможемо далі працювати. Порахуйте рівень інфляції гривні. От наскільки подешевшала заробітна плата. Умовно, якщо ти раніше заробляв за певну роботу 100 євро, а в Європі це було 110-120 євро. То зараз твоя роботу коштує 80 євро, а в Європі - як і була.
Зараз наше завдання вийти на беззбитковість і забезпечити роботою людей. У новому сезоні будемо змушені зробити перерахунки. Сировину купуватимемо уже за новим курсом. Виїжджаємо зараз завдяки тому, що частину матеріалів купили раніше.
Логістика й сировина зросла на 10-30 відсотків
2020-2021 рік у нас поступово росли продажі в онлайні. Люди звикли так купувати. І ми минулий рік завершували 50 на 50 між онлайном і офлайном. Зараз нічого не змінилося. Не можу сказати, що онлайн стрімко зріс. А от логістика й сировина зросла на 10-30 відсотків.
Як ваші закордонні постачальники й клієнти відреагували на початок широкомасштабної війни? Хтось пропонував допомогу?
Майже всі написали нам з пропозиціями про допомогу. Це було в перші дні війни. Всі поставилися з розумінням - десь до відтрмінування оплати, скасування замовлення, зменшення кількості. Шалену підтримку України у світі ми відчули на собі.
Запустили міжнародну платформу сайту два місяці тому. Сказати, що зібрали якийсь якісний зворотний зв'язок, ще не можемо.
нам дають високі оцінки нашого товару експерти ринку. І це приємно.
Чи збільшилися у вас продажі за кордон? Що переважно купують?
Хотіли вивести для себе статистику, але поки її немає. Асортимент різний. Це й босоніжки, лофери, челсі, сумки.
Одна з ваших компаній до війни пропонувала пошиття на замовлення іншим брендам. Чи актуально це зараз?
Так, ми працюємо з нашими партнерами. Наприклад, the Coat Каті Сільченко. Розглядаємо можливість додаткових підрядів, поки наші фабричні потужності недозавантажені.
У нас троє маленьких дітей. На початку війни ми були в Києві. Щоночі йшли в бомбосховище
Дехто з українських підприємців почали релокацію не тільки в західні області, а й за межі країни. Що думаєте про це?
На початку війни обговорювали таку можливість. Але відмовилися далі розглядати такий варіант. У нашому випадку це доволі складно з погляду людей. Ми вирішили чекати, якою буде ситуація. Якщо не буде критичною, то не переїжджатимемо.
У нас троє маленьких дітей. На початку війни ми були в Києві. Щоночі йшли в бомбосховище.Дістали можливість взяти участь у міжнародній взуттєвій виставці в Італії. Її нам проспонсорував ЄБРР. Вона відбувалася 15 березня. Якби не ця подія, ми б залишилися в Україні. Ще до війни хотіли розмістити розроблення в Італії, щоб покращити технології. І зараз це зробили. Працюємо над удосконаленням продукту. Зараз у мене життя між Італією та Україною. Тиждень тому приїздила до Києва. Дітям краще в Італії, не хвилююся, коли вмикається сирена. Чоловік працює в Києві.
Співпрацюємо з італійськими спеціалістами. Щоб здобути новий досвід і вивести вище свою технологію. Частина розроблень продовжує працювати в Україні. Всі замовлення приймаємо також там.
Замість заявлених 10-12 днів на доправлення іноді потрібні 40 днів, а інколи навіть 60
Багато розмов про те, яку підтримку має надати влада бізнесу. Чим може допомогти вам зараз?
Є два головні моменти. Перший - доправлення, а другий - міжнародні платежі. Думаю, таких як ми декілька сотень чи й тисяч українських бізнесів. Ми відправлення замовлень робимо "Новою поштою" або Укрпоштою. Замість заявлених 10-12 днів іноді забирає 40 днів, а інколи навіть 60. Для сезонного бізнесу, як наш, це неможливо. Якщо ти купуєш черевики, то хочеш носити їх за тиждень. А отримуєш за два місяці, коли треба вже шльопанці.
Якби PayPal дозволили нам зробити як юридичним особам, щоб могли приймати платежі, це б значно підвищило кількість транзакцій. Такі побутові моменти блокують здійснення операцій і зростання електронної комерції на закордонний продаж. Іноземні банки наших клієнтів зазавичай блокують платежі й наші системи - "Приват24", LiqPay. У нас небагато варіантів як можна здійснити цю оплату. Іноземні банки їх не зчитують як благодійні й блокують платежі. Це потребує додаткових комунікацій, підтвердження, лінків. Банк пише клієнтові: "Ви точно підтверджуєте цей платіж? Ми йому не довіряємо".
Ці два моменти зупиняють розвиток продажів B2C за кордон.
А ще якби можна було зробити через "Дію" оформлення митної декларації для вивезення товару за кордон. Щоб усе було легко й швидко. Це б значно підвищило продажі. В ідеалі - це спільна митна зона з ЄС. Бо тоді знімаються всі обмеження і ти можеш працювати вільно на тих же конкурентних умовах. Це поки що мрія.
Які горизонти зараз попри все відкриваються для нашого бізнесу?
Міжнародні ринки. Світ готовий нас прийняти й підтримати. Три місяці тому це було досяжним у перспективі. Для нашої компанії, щоб пройти цей шлях треба було два-три роки роботи. Все відбулося за два місяці. Це й від нас потребує багато праці. Всі процеси налагоджені були тільки під один ринок. А він стиснувся. Європа відкрита, але процеси ще не працюють, команда не перелаштована. І це все в процесі.
З погляду міжнародних продажів перспективи величезні. Але роботи - вагон і трошки.
1 
8642
Коментарі