"Козирними у своїй колекції вважаю 12 робіт кінорежисера Сергія Ейзенштейна. Я не ганявся за іменами, але маю найкращі картини Олександра Тишлера, понад сто малюнків Рустама Хамдамова. Пишаюся придбаними кілька десятиліть тому полотнами Олександра Бенуа, Павла Кузнєцова, Олександра Богомазова, Віктора Пальмова, — розповідає київський колекціонер Ігор Диченко, 61 рік. — Зараз не зміг би купити жодної з цих картин: ціни виросли в сотні разів".
Удома колекціонер полотен не тримає. Зберігає їх у фондах одного з державних столичних музеїв.
— Я єдиний, хто довірив Україні зберігати й виставляти свою колекцію, — говорить.
Перша виставка зібраних ним полотен відбулася в середині 1980-х у київському музеї Леніна (нині Український дім. — "ГПУ").
— Піонери, які приходили на екскурсію в музей, клали квіти не до мармурової статуї Леніна, а до картини Малевича. У книзі відгуків десятикласник написав: "Виставка картин хороша, але при чому тут Ленін?", — згадує колекціонер.
Пояснює, що збирав роботи "українських націоналістів", репресованих, формалістів:
— Бо їхні полотна не купували ні музеї, ні колекціонери. Свою скромну кімнату від підлоги до стелі завісив творами авангардистів.
Картини купував за стипендію, гонорари від публікацій у газеті "Молода гвардія". Писав там статті про художників.
— За два гонорари міг придбати непогану роботу. Якось у гості прийшов поет Віталій Коротич. Сказав: "Твої українські кубісти зараз нікому не потрібні. А через 20 років вони будуть модними у світі". Як у воду дивився, — усміхається Диченко. — Тепер багато картин хочуть у мене купити, але я колекції не продаю.
Колекцію виставляв в Америці, Канаді, Японії, Угорщині.
— А сам їздив лише в Тулузу й Мюнхен, бо був невиїзним, — уточнює колекціонер.
Зауважує, що роботи авангардистів складно зберігати. Художники малювали на всьому, що потрапляло під руку, — клейонці, фанері, жерсті, картоні. У Третьяковській галереї в Росії 20 років тому реставрували кілька полотен з колекції Диченка:
— На картині Малевича "Композиція супрематична з блакитним колом" (1916 рік) осипалося 10–20 відсотків живопису. На ній зображені два чорні квадрати. Купив полотно 40 років тому. Воно валялося в одній зі старих київських майстерень. Люди, які там вешталися, не знали, що це Малевич.
Запитую, як відрізняє оригінали від підробок.
— На останніх завжди є підпис. Потрапила до рук робота художника Рилова. На звороті підпис "А. Рилов", а в дужках — рік народження і смерті, — сміється чоловік. — На підробки теж є покупці, їх влаштовують низькі ціни.
Ігор Диченко малює і сам:
— Роблю колажі, графіку. Роботи не продаю. Із десяток роздарував рідним, друзям. 1992-го у Кловському палаці експонував свою серію "Ангел і Арлекін".
Міліціонери пообіцяли, що справою займеться прокуратура, але все заглохло
Свої роботи Диченко тримає у майстерні на вул. Микитівсько-Ботанічній.
— Це підвал. У ньому кілька разів проривало гнилі труби. Від пару зварилися квіти, полопалася колекція писанок. Рейдери намагалися захопити майстерню, вставили власні замки. Сусіди викликали міліцію. Міліціонери пообіцяли, що справою займеться прокуратура, але все заглохло.
1 
1
Коментарі