15 українських художників взяли участь у виставці "Анонімне суспільство". Відкрили в київському "Пінчук Арт Центрі". Картини, фотографії, відео присвячені стану українського суспільства після розпаду СРСР.
— У цей період старі ідоли та цінності померли, а нові ще не створили, — каже куратора виставки Тетяна Кочубинська, 32 роки.
— Анонімність — це приховування конфіденційних даних або небажання проявляти свій голос. Але ми все ж таки хотіли зробити акцент на особистості, наскільки можливо сьогодні кожному українцю висловитися.
Відправною точкою виставки став фотозвіт з акції одеського художника Леоніда Войцехова 1984 року. Після шторму в місті не було електрики. Митці вийшли на вулицю з гаслами "Вони нам за це заплатять". Коли їх затримала міліція, виникло питання — а хто такі вони. Художники відповіли, що це сили природи. Сьогодні ми бачимо в цьому політичний аспект. Українці вважають винуватцем усіх бід владу. Ставляться до неї, як до стихійного лиха, на яке не можуть вплинути.
Два зали виставки присвячені зміні ідеологічних декорацій, історичному фону.
— На картині Віктора Пальмова "За владу Рад" на червоному прапорі лежить закривавлений чоловік. Це жертва заради ідеології, утопічної віри в будівництво нового майбутнього, — продовжує Тетяна Кочубинська. — На відео "Сувенір" Сергія Попова бачимо, як розбивають повалений у Києві пам'ятник Леніну. Шматки як сувеніри відправлять по різних містах України і в Європу. Титанічний труд іде на вбивання ідола. Але чи приведе акт знищення до звільнення? Чи потрібно вбити демона всередині себе?
У залі №1 висить серія фотографій "Паспорт" 48-річного Олександра Чекменьова. Зробив їх в Луганську в 1994–1995-х.
— Моєю роботою було знімати на дому літніх людей, інвалідів, які фізично не могли прийти й отримати новий український паспорт. Паралельно фіксував умови, в яких вони жили, — розповідає Чекменьов. — Коли побачив першу бабу, був у шоці від занедбаності її житла. Не думав, що люди можуть так закінчувати своє життя. Вважаю, що не на білому тлі, а саме такі знімки мають бути в паспортах громадян України. Мав випадок, коли віддаєш знімки, а за два тижні людина помирає. Всього зробив 36 фотографій. Без дублів. У Лондоні серію фото "Паспорт" видали окремою книжкою.
Серію колажів "Життя заводу" харківський художник Євген Павлов зробив з архівних фотографій.
— Після школи він прийшов учнем слюсаря на завод кондиціонерів. Там працював фотографом двоюрідний брат. Коли підприємство закрилося, віддав архівні плівки, — говорить мистецтвознавець і дружина художника Тетяна Павлова, 62 роки. — Робітники всі схожі. Мають наче одне обличчя, кожне позбавлене індивідуальних рис. Художник знав цих людей, але представляє їх як анонімів. Головною цінністю радянського суспільства була саме така знецінена людина.
Виставка "Анонімне суспільство" в київському "Пінчук Арт Центрі" триватиме до 7 січня.
2 
1
Коментарі