Олег Скрипка порвав п'ять баянів за 25 років

 

— Найважче було вимовити оте "буй буй буй" у пісні "Весна". Репетирували місяць, — каже соліст ансамблю Збройних сил України 26-річний Микола Бегметюк. У київському Палаці спорту військовий оркестр і хор виконали вісім пісень із гуртом "ВВ". Так рокери відзначили своє 25-ліття.

Перед початком концерту перекупники на виході з метро пропонують квитки за 300 грн. У касах ще лишилися такі ж білети по 150. Виступ починається із годинною затримкою. На цей час у забитому вщерть залі вже 10 тисяч глядачів.

— 1986-го, коли "ВВ" починали, мені було 7 років, — каже лідер гурту "Бумбокс" Андрій Хливнюк, 31 рік. — У школі на дискотеках я крутив пісні "вевешників". До цього всіх україномовних черкаських школярів, як я, вважали селюками. "ВВ" поламали цей стереотип, показали, що українська може й має бути в модній прогресивній музиці. Виконаємо свою версію їхньої "Країни мрій". Це пісня, з якої починав учитися грати на гітарі у дворі. Хлопцям хочу подарувати найдорожче — свій старий касетний магнітофон, на якому я вперше почув їхню музику.

— Шумел камыш, — співає на сцені Олег Скрипка із шоуменом 50-річним Олегом Гаркушею з російської рок-групи "АукцЫон". Грають на металевій гітарі житомирського виробництва — ровесниці гурту "ВВ".

— У 1980-х ми разом з Олегом і компанією провели безліч часу на гастролях Росією, Україною, Європою, — каже Олег Гаркуша. — Хоч "ВВ" співають українською, у Пітері через мову ніколи не бачив поганого до них ставлення. Головне, щоб музика була кайфовою.

— Зараз я зроблю те, що роблю найгірше в житті, — каже художник і драматург Лесь Подерв'янський, 59 років. Під баян Олега Скрипки виконують французький шансон "Томбо ла неже", у перекладі — падає сніг. Лесь Подерв'янський переписав слова пісні. У новому варіанті приспіву звучить "віддайте наші буряки".

— Коли чуєш, як співає Скрипка, одразу починаєш совати під столом ногами, які просяться в танець, — говорить письменник.

— У мене вдома назбиралося сім "живих" і п'ять поламаних баянів за 25 років музичної кар'єри, — каже лідер "ВВ" Олег Скрипка, 47 років. — Називати нас легендами українського року почали ще 20 років тому. До статусу вже звикли. Грали спочатку по клубах, жеках. Дроти від гітар трималися на сірниках. Колонки, що розвалювалися, зліплювали жуйками. Ми везунчики, бо нагору нас винесла спочатку хвиля інтересу до рок-музики у 1980-х, а потім до всього українського в 1990-х. Тепер молодим рокерам значно важче. Хоч можуть купити фірмові гітари, донести свою творчість до слухача майже нереально.

Уперше за 15 років "ВВ" вийшли на сцену у своєму першому складі, з гітаристом Юрієм Здоренком і басистом Олександром Піпою.

— Юра й Шурік пішли з гурту, бо хотіли мати власні сольні проекти, — каже Олег Скрипка. — Якщо я й наш барабанщик Сергій Сахно можемо виступати окремо, жити подвійним творчим життям, то ці хлопці виявилися моногамними.

×